jump to navigation

Экологические новости за 27.08.09 Август 28, 2009

Posted by klim75 in Экологические новости.
trackback

Список улиц, опасных для здоровья горожан

Жить в центре и нескольких районах города опасно для жизни. К такому выводу пришли врачи СЭС и сотрудники научных институтов. Вредные вещества от авто и шум снижают иммунитет, увеличивают риск желудочно-кишечных и онкозаболеваний. Любопытно, что пока экологический фактор никак не влияет на цены на недвижимость.

Так, на улице Антоновича, где диоксид азота превышает норму в 11,4 (!) раза, небольшая двухкомнатная квартира стоит в пределах $200 тысяч, хотя этот коварный диоксид может вызвать рак. В то время как, например, на Виноградаре у самого леса, где ситуация с воздухом намного лучше, купить такую же двухкомнатную квартиру можно и за $80 тысяч.

Проблему грязных улиц можно попытаться решить своими силами.

«Если у вас зашкаливает уровень шума, можно поставить пластиковые окна, но это усугубляет другую проблему — с пылью и свежим воздухом. Ведь такие окна, особенно недорогие конструкции, ухудшают их циркуляцию», — сообщил завлабораторией гигиены шума Института гигиены и медицинской экологии Петр Семашко.

Пыль, шум и различные диоскиды — полбеды. Как утверждают в Институте гигиены и медэкологии, на здоровье могут значительно влиять и магнитные поля. Определить зону их действия непросто. Для этого можно в районной СЭС заказать проверку, которая обойдется в 63 гривни. По словам завлабораторией гигиены электромагнитных излучений ИГМЭ имени Марзеева Юрия Думанского, сильное магнитное поле вызывает нарушение обмена веществ, гипертонию и атеросклероз.

Народный метод «проверки» магнитных полей — поведение в доме собаки и кошки. Кот ложится на места наибольших излучений, а собака — только на безопасные.

Где лучше всего жить в Киеве? Ученые уверены: самые чистые места — это спальные районы недалеко от леса, парка или водоема. Например, Святошино, Виноградарь, Оболонь, Теремки. Но если ближе чем за 25 метров от вашего дома нет дороги и шумных предприятий — тоже можете считать, что живете в лучшем месте в столице, сообщает «Сегодня».

Источник: http://www.nashkiev.com/journal/novosti/spisok-ylic,-opasnyh-dlia-zdorovia-gorojan.html

І Дністер, і кручі зберегти не можна втратити
23 липня — 5 серпня тривала водна експедиція Дністром, організ
ована в рамках всеукраїнської громадянської кампанії „Дністровська екологічна хвиля». Експедиція пройшла відстань близько 130 кілометрів: від гирла річки Джурин — до гирла Збруча в історичному селі Окопи, де колись народився Бешт і кілька століть поспіль котрийсь славнозвісний півень „співав на три держави».

Про експедицію розповів її організатор, голова ЕГО „Зелений Світ» Олександр Степаненко…

Власне цілей у неї було декілька. По-перше, ми мали намір активно спілкуватися з керівниками органів влади, депутатами сільських рад, з місцевою інтелігенцією, селянами — про перспективи створення національного природного парку (НПП) „Дністровський каньйон» та про мету нашої громадянської кампанії. По-друге, треба було провести моніторинг випадків порушень природоохоронного законодавства у долині Дністра. У складі учасників виявилося кілька фахових біологів, тому була можливість професійно обстежити цікаві у сенсі заповідання природні ділянки. Ну і нарешті, побачити, чи змінилася практика господарювання за рік, що минув після минулорічного паводку.

Цілі, як бачите, амбітні. Тому, звісно, ми розраховували на підтримку інших організацій. Приємно, що відгукнулися колеги з громадських об‘єднань Києва, Харкова, Миколаєва, Івано-Франківська, Львова, Тернополя. Причому й таких авторитетних, як Національний екоцентр України, або харківські „Печеніги». Погодьмося, це приємно, коли нам довіряють і що проблемами нашого краю переймаються люди з далеких регіонів. Ну й паралельно з нами пливла ювілейна 20-та експедиція „Дністер» львівського „Товариства Лева», котре також підтримало „Дністровську екохвилю».

Протягом двох тижнів подорожі можливостей вести діалог з людьми було досить: у Заліщиках та у селах двох районів, Заліщицького і Борщівського (Устечко, Нирків, Іване Золоте, Зелений Гай, Печорна, Добрівляни, Городок, Зозулинці, Синьків, Колодрібка, Вільховець, Дзвенигород, Трубчин, Окопи). Контакти були й організовані, але переважали чисто спонтанні — просто на вулицях та подвір‘ях. За два тижні подорожі повністю розійшовся перший наклад нашої брошури «Кому потрібен національний природний парк «Дністровський каньйон» і хто боїться його створення?».

Мабуть таки найбільш зацікавленим був діалог з місцевою інтелігенцією. У Заліщиках мали зустрічі з керівництвом Державного аграрного коледжу ім. Храпливого, центральної бібліотеки, районної газети. У сільських школах — в Добрівлянах, Городку та Дзвенигороді — з директорами шкіл та вчителями. Ці люди загалом добре розуміють необхідність створення національного парку на Дністрі, але чомусь їхній голос все ще не почутий у краї.

Найскладніше виявилося порозумітися з представниками місцевого самоврядування у Заліщиках. У відвертій опозиції до створення парку — влада села Устечко. І думаю, то не випадково. Вектор інтересів місцевих посадовців — їхній у першу чергу — поки що не кореспондується з напрямком діяльності майбутнього парку. Цей вузький корпоративний інтерес можна успішно маскувати «негативною думкою громади» — причому майже суцільно дезінформованої!

А з посполитими селянами — навіть з тими, кого понад усяку міру «нагодували» лукавою брехнею та дикими забобонами, хто засвоїв чисто демонічний образ національного парку — спілкуватися було дуже навіть цікаво. Не маю сумніву — серед людей хтось довго і наполегливо поширював вигадки, що парк створюють, „аби повідрізати городи до річки», „все забрати і згодом розпродати начальству і олігархам», що після створення парку й ловити рибу, і купатися дітям у Дністрі не дозволять…

Та навіть якщо у перші хвилини у співрозмовників проглядався скепсис і недовіра, а при переході до гарячих тем емоції вже «зашкалювали», люди починали прислуховуватися до наших слів, коли відчували намагання зрозуміти їхні проблеми, вислухати їхню думку, щось слушне порадити…

Ну якщо відверто, подекуди нас справді сприймали, як „агітаторів від влади». Люди настільки деморалізовані та розчаровані реаліями життя у цій країні, що їм важко повірити у те, що хтось ще може безкорисливо жертвувати своїм вільним часом, своєю відпусткою — „заради ідеї». Але коли їм говориш: „Моя винагорода за цю роботу — те, що можу тут з вами спілкуватися, як вільна людина з вільними людьми! Ви можете виповісти мені усе, що думаєте, а я — вам…». Коли справді не лукавиш — інколи з тієї розмови все ж вдається викресати іскру довіри… А вже ті люди, котрі не зациклені на буденних клопотах, не потонули у захланності, ті в кого збереглися громадські почуття та певні культурні запити — розуміють з півслова.

Ми як могли намагалися переконати людей, що робота парку відповідатиме довгостроковим інтересам мешканців краю, їхніх дітей… Що основна мета його створення — не суцільне обмеження господарської діяльності, а припинення існуючого безладу у природокористуванні, пошук ефективного господаря та охоронця природних територій. Що надалі відкладати цю справу аж ніяк не маємо права, адже той безлад вже став тотальним, всепоглинаючим. Не знаю, чи багатьох нам вдалося переконати, але замислитися, думаю змусили багатьох.

От для прикладу, разом з Ігорем Сіренком (Ігор є головою Національного екоцентру України) ми мали тривалу і таки досить непросту зустріч у Вільхівці Борщівського району — „на майдані коло церкви», у часі недільного сходу громади. Цей імпровізований мітинг тривав більше двох годин — і більшість людей не розійшлася. І хоч перші півгодини розмови виявились не надто продуктивними, врешті-решт мені здалося, що наші аргументи — як у поданні розважливого Сіренка, так і запального Степаненка — все ж були почуті. Не маю сумніву — ця зустріч виявилася дуже корисною.

Окрім Вільхівця, колеги — Сергій Шапаренко, Наталя Богданець та Зоряна Лесейко — спільно з співробітниками Держуправління охорони природи брали участь у зборах сільської громади в Устечку.

В ході подорожі нашим експертам-біологам Ганні Коломієць та Сергію Шапаренку вдалося обстежити цілу низку природних територій у дністровій долині. Декотрі з них збереглися добре, як приміром — ботанічний заказник „Глоди». На декотрих — розвиваються неприродні трансформації. Приклади: замулення річища внаслідок впливу хвостової частини Дністровського водосховища, інтенсивне заростання берегів за рахунок нанесення з водою поживних речовин, вторгнення у природні екосистеми рослинних видів екзотів — від робінії-псевдоакації до амброзії…

Стосовно деяких ділянок можна вести мову про певну втрату біотичного різноманіття, а отже — і природної цінності. Причина — тривала нераціональна практика лісгоспів, як наприклад, у заказнику „Обіжевський» та на колишніх степових ділянках в урочищі «Криве». Декотрі території, не маючи ефективного власника, інтенсивно засмічуються — як, мабуть найдовша з дністровських стінок поблизу Окопів. Інші вже знищені — по-варварськи, цілковито і безповоротно — це насамперед лісове урочище «Стінка» поблизу Вільхівця.

Натомість ми бачили й надзвичайно цікаві ландшафти на Дністрі та його притоках — степові, лучні, скельні — які можна розглядати, як резерв для заповідання й розвитку екомережі… Якщо не гаяти часу, їх можна включити і до складу земель національного парку.

На жаль, довелося спостерігати чимало прикладів порушень природоохоронного законодавства та злочинного недбальства по відношенню до природи… Навіть просто перелічити їх — складно… І сумним є той перелік. Тут і протиправний видобуток каменю та гравію у прибережних смугах та річкових руслах (Устечко, Нирків, Іване Золоте, Зелений Гай, Печорна, Заліщики, Добрівляни) і забруднення земель (Окопи), і цілковита неврегульованість проблем збору та видалення побутових відходів (практично у кожному селі, за виключенням хіба що Вільхівця), і горіння сміттєзвалищ (Заліщики — Добрівляни), і випалювання природної рослинності (Печорна, Заліщики, Зозулинці), невизначеність та порушення режиму прибережних захисних смуг (практично у кожному населеному пункті), і миття у ріці автомобілів (практично скрізь), і випадки самовільної рубки лісу, і некероване водокористування, і сліди браконьєрства (також практично скрізь), і брудні сліди „диких» туристів…

Різного роду туристів та відпочивальників за останні роки відчутно побільшало. Стиль їхнього перебування на Дністрі дуже різниться. Скажімо, водники, котрі сплавляються рікою на катамаранах, надуваних човнах, байдарках, каяках, переважно не залишають бруду на своїх стоянках. Цього на жаль не можна сказати про „відпочивальників одного дня» та любителів різного роду святкувань на природі. Наслідки літнього нашестя цього люду у тому ж Червоногороді вже набувають масштабів стихійного лиха — через що унікальний природний та історичний ландшафт з червня по вересень просто таки потопає у смітті та нечистотах. Тому власне вести мову про розвиток туризму з мешканцями Ниркова та Нагорян зовсім не просто. Погоджуюсь з ними стовідсотково — якщо туризм, то тільки не у таких формах…

Не набагато краща ситуація на деяких мальовничих ділянках правого берега, до котрих зручно дістатися автомобілем, скажімо, у дністровій долині поблизу Рашкова.

Інша вражаюча картинка — випадок варварського випалювання природного степу з червонокнижними видами рослин довкола унікальної природно-сакральної пам‘ятки поблизу Зозулинців. Йдеться про грот монаха-відлюдника, культове джерело та капличку Богородиці — що над селом, на просто таки непередавано мальовничій дністровій стінці… Дивуюся досі: як, хто, для чого міг то зробити? Був воістину унікальний клаптик Божої землі, де відчувалася Його присутність — залишилося чорне згарище і вітер з гірким присмаком …

Є кілька фактів розробки кар‘єрів на території формально існуючого ландшафтного парку «Дністровський каньйон». Найбільш скандально відомі — у Синькові та Усті Заліщицького району.

Знову ж — у цьому сенсі більш ніж дивною видається ситуація, коли місцева влада з року в рік демонструє власну неспроможність навести елементарний лад у справі природокористування та збереження природних ландшафтів. І стільки ж зволікає із погодженням передачі земель до майбутнього національного парку.

Ми намагалися також відстежувати дії влади та місцевих громад, до яких мав би спонукати їх минулорічний паводок 23 — 27 липня. Адже попри обережний скепсис все ж хотілося вірити, що у минулорічних потрясіннях — можливість для позивних перемін. На жаль, складається таке враження, що потрясіння, пережиті у 2008-у, так нічому й не навчили людей. З усього видно, що катастрофічні наслідки паводку не відкрили відлік нового часу — у ставленні до Дністра. Практично жодних змін у господарській практиці на територіях з високим ризиком підтоплення ми поки що не помітили. Справу розробки проектів водоохоронних зон для сіл, що зазнали підтоплення, не розпочато. Береги річки у багатьох місцях як були, так і залишилися розораними просто до урізу води. У багатьох місцях ведеться протизаконний видобуток річкового гравію просто у ріці. В результаті Дністра починає мігрувати, береги розмиваються все активніше, не кажучи вже про нищення рибних нерестовищ. Люди не відселяються з ділянок, що зазнали підтоплення… Держава минулого року надала безпрецедентно великі кошти на компенсацію збитків та ліквідацію наслідків паводку. Але чи спроможеться держава, або ж будь-яка недержавна страхова компанія компенсувати господарські втрати після наступного стихійного лиха?

Колег з інших областей, здається, прикро вразила картина економічного занепаду нашого краю: практично скрізь знищені ферми, переробні підприємства, туристичні та відпочинкові бази, недобудовані соціальні об‘єкти, великі обсяги неораних земель, а також — ті несправедливі ціни, за якими мешканці сіл змушені продавати свої овочі. У Колодрібці та Усті купували доброї якості помідори по 80 копійок за кілограм, коли у Києві та Харкові вони коштують 7 — 8 гривень! Люди ладні віддати їх за безцінь, тому що далеко не кожен спроможний рентабельно продати свій товар на ринках. Натомість жоден з консервних заводів, котрі працювали тут у радянський час, не витримав тієї руйнівної вакханалії, що названа «аграрною реформою».

Наразі вирощування помідорів стало чи не єдиним джерелом заробітків для більшості селян у обох районах півдня області. Чому тутешня влада не бачить економічних перспектив у розвиткові сфери активного туризму, літнього дитячого відпочинку, санаторної справи, органічного землеробства, садівництва, наближеного до природи лісівництва — вони ж саме повинні стати чільними напрямками у господарській зоні майбутнього національного парку? Хто і для чого поширює серед людей примітивну брехню про парк? Чому настільки багато людей вірить у ці нісенітниці? Чому з таким скаженим завзяттям руйнуємо створене працею батьків, і з такою впертою тупістю опираємося народженню нового?

Експедиція припала на період особливо низької водності Дністра. Ми не раз мали нагоду пересвідчитись — у багатьох місцях колись повноводну ріку можна без зусиль перейти вбрід. Практично до початку Дністровського водосховища шлях нашого катамарану час від часу перетинали мілини і доводилося сходити у воду, аби на руках перетягнути його. Як свідчать літні люди, таким маловодним — навіть у літню посуху — Дністер раніше не був. Вочевидь дається взнаки масштабне осушення боліт і заплав, надмірна вирубка лісів у Карпатах та розораність долин у Подністров‘ї, що викликає замулення річища та виснажує річку. Як результат — піки паводків на Дністрі стали особливо стрімкими, межень — особливо безводним…

Але незважаючи ні на що ця Ріка все ще залишається фантастично красивою — її недаремно назвали одним з семи природних чудес України. В учасників подорожі були окремі хвилини „розчинення у пейзажі», серед величі та тиші каньйону, лиш деколи покрапленої скриками сірої чаплі, по гаптованої співом цикад та джмелів… Інколи з»являлося відчуття — весь отой остогидлий технократичний мурашник відступив далеко-предалеко. А ми — частинки цієї Ріки, дивимося Її очима, чуємо Її вухами…

Ці відчуття самі по собі — немала винагорода за клопіт організації експедиції.

Поза сумнівом, ця подорож додала інформації, сил та рішучості нашій „Дністровській екологічній хвилі»… Поза сумнівом, розслаблятися не можна. Тож треба йти далі.

Зауважу, що наша дністровська експедиція стала можливою завдяки підтримці американської неприбуткової організації Global Greengrants Fund. За її кошти ми мали можливість сплатити деякі транспортні витрати, придбати продукти, видрукувати згадану власну брошуру. Ми також отримали технічну підтримку у вигляді безоплатної оренди туристичного спорядження — весел та рятівних жилетів — від Туристичної агенції «Terra Incognita» (http://www.terraincognita.info), за що велике спасибі її лідеру, нашому земляку Сергію Підмогильному. — Степи Украины, Авг 27, 2009

Источник: http://www.lesovod.org.ua/node/4455

ПЛАСТИК СПОСОБЕН БЫСТРО РАЗЛАГАТЬСЯ В ОКЕАНЕ

Химики из Японии обнаружили, что пластик, который традиционно считается достаточно устойчивым загрязнителем окружающей среды, способен быстро разлагаться в океане. Свои результаты ученые изложили в докладе на конференции Американского химического общества, а краткое изложение результатов приводится в пресс-релизе общества.

В рамках исследования ученые подвергали пластиковые образцы воздействию условий, которые присутствуют в океане. В частности, это были частые смены температуры и воздействие воды. В результате им удалось установить, что, например, полистирол начинает разлагаться уже примерно через год.

Кроме этого исследователям удалось определить, что при разложении пластика в воду выделяется большое количество вредных веществ. Некоторые из них могут приводить к появлению рака. До настоящего времени считалось, что пластик представляет только «механическую опасность» — в океане он пребывает в состоянии взвеси мелких частиц, которые могут попадать в организм рыб и повреждать их внутренние органы.

Ученые отмечают, что современные модели загрязнений совершенно не учитывают эффект разложения пластика. При этом только на побережье одной Японии в год попадает 150 тысяч тонн пластикового мусора.

Источник: http://www.president.org.ua/news/news-250083/

В Норвегии планируется построить самый высокий деревянный небоскреб

В норвежском городе Киркинес планируется построить новый культурный центр, который станет высочайшим в мире деревянным небоскребом.

Небоскреб будет иметь порядка 16-17 этажей, при его возведении предполагается использовать инновационные и экологичные технологии. Внутри небоскреба разместятся офисы секретариата, библиотека, кинотеатр, а также помещения для художников, студентов и ученых. Для отопления здания планируется применять биогаз, полученный из биоразлагаемых промышленных и бытовых отходов.

Ранее титул самого высокого деревянного небоскреба в мире принадлежал 50- метровому зданию, построенному в России. Деревянный дом, заметный практически из любой точки Архангельска, был самовольно возведен бизнесменом Николаем Сутягиным на Восточной улице города. В феврале этого года по постановлению суда небоскреб снесли, сообщает РИА «Новости- Недвижимость».

Источник: http://www.arendator.ru/articles/1/art/32761/

Закон України «Про дитяче харчування»

(В редакції Закону N 142-V від 14.09.2006 року)

Цей Закон визначає стратегічні загальнодержавні пріоритети у сфері забезпечення грудних дітей та дітей раннього віку достатнім, високоякісним та безпечним дитячим харчуванням з метою реалізації конституційних прав дитини на достатній життєвий рівень, охорону здоров`я і життя, а також організаційні, соціальні та економічні засади державної політики у цій сфері.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

виробник продуктів дитячого харчування — юридична особа, що здійснює господарську діяльність з виробництва продуктів дитячого харчування з метою введення їх в обіг;

виробництво продуктів дитячого харчування — господарська діяльність, пов`язана з виробленням продуктів дитячого харчування, включаючи всі стадії технологічного процесу, у тому числі виготовлення, пакування та етикетування;

грудні діти — діти віком до одного року;

діти раннього віку — діти віком від одного до трьох років;

дитяче харчування — продукти дитячого харчування, що призначені для харчування грудних дітей та дітей раннього віку;

дитячі суміші для грудних дітей — продукти дитячого харчування, що призначені для харчування дітей протягом перших чотирьох — шести місяців життя, які повністю забезпечують потреби грудних дітей у поживних речовинах;

дитячі суміші для подальших етапів годування — продукти дитячого харчування, призначені для годування дітей віком від чотирьох місяців і старше, що являють собою основний рідкий компонент раціону дітей цього віку;

компоненти рецептури — речовини та/або їх суміші, що є обов`язковою складовою продукту дитячого харчування поряд з основною сировиною тваринного та/або рослинного походження;

обіг продуктів дитячого харчування — переміщення (транспортування) або зберігання, будь-які інші дії, пов`язані з переходом права власності чи володіння, включаючи продаж, обмін або дарування продуктів дитячого харчування;

продукти дитячого харчування — харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, що призначені для харчування дітей від народження до трьох років;

продукти дитячого харчування на основі соєвого білка — безмолочні суміші, каші та інші харчові продукти, які виробляються із соєвого ізоляту й адаптовані за складом для дітей, які не переносять тваринного молочного білка;

сировина — сировина рослинного та/або тваринного походження, що використовується у виробництві продуктів дитячого харчування;

спеціальні сировинні зони — регіони або окремі господарства, що відповідають умовам виробництва продукції рослинництва і тваринництва, придатної для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування;

якість продукту дитячого харчування — ступінь досконалості властивостей та характерних рис продукту дитячого харчування, які здатні задовольнити фізіологічні потреби організму дитини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності;

поживна цінність — усі основні природні компоненти харчового продукту, включаючи вуглеводи, білки, жири, вітаміни, мінерали та солі.

Читать весь закон: http://consumers.unian.net/ukr/detail/489

Закон України «Про молоко та молочні продукти»
(В редакції N 402-V від 30.11.2006 року)

Цей Закон визначає правові та організаційні основи забезпечення якості та безпеки молока і молочних продуктів для життя та здоров`я населення і довкілля під час їх виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України.

Стаття 1. Терміни та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

атестація — процедура оцінки відповідності вимогам нормативних документів санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного та технічного стану виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів.

виробник молока та молочної сировини — юридична особа незалежно від форми власності, фізична особа — суб`єкт підприємницької діяльності, особисте селянське господарство, фізична особа, яка утримує корів, овець, кіз, буйволиць, кобил та виробляє молоко і молочну сировину;

вторинна сировина — відходи, які утворюються в процесі виготовлення молочних продуктів і які можуть бути використані у виробництві іншої продукції або підлягають утилізації;

маркування — інформація про молоко, молочну сировину та молочні продукти, нанесена на упаковку відповідно до вимог нормативно-правових актів і нормативних документів;

молоко сире — продукт нормальної секреції молочних залоз однієї або декількох здорових корів, овець, кіз, буйволиць, кобил, температура якого не перевищує 40 град. C і який не піддавався будь-якій обробці (далі — молоко);

молочна сировина — молоко, призначене для переробки, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), а також вершки та знежирене молоко, одержані шляхом сепарування, які відповідають встановленим вимогам нормативних документів;

молочні продукти — продукти, в яких молочна сировина становить не менше 50% від загального складу продукту;

національні кисломолочні продукти — молочні продукти, які історично виробляються на території України в асортименті залежно від виду заквасок та специфічної технології: ряжанка, простокваша, ацидофілін, сметана, сир кисломолочний, що виготовляються з молочної сировини із застосуванням заквасок на чистих культурах молочнокислих та інших бактерій; кефір — із застосуванням заквасок на кефірних грибках;

пакування — поміщення молочної сировини та молочних продуктів у споживчу тару чи пакувальний матеріал;

переробне підприємство — підприємство, яке закуповує молоко та молочну сировину, має виробничі потужності та умови для виробництва молочних продуктів гарантованої якості та безпеки відповідно до нормативних документів;

суб`єкт господарювання — юридична особа незалежно від форми власності, фізична особа — суб`єкт підприємницької діяльності, яка здійснює виробництво, переробку та реалізацію молока, молочної сировини і молочних продуктів;

теплова обробка — обробка з нагріванням у спеціальному обладнанні;

узгоджувальна комісія — комісія, яка створюється з представників підприємств та організацій по виробництву молока, його переробці та реалізації молочної продукції.

Читать весь закон: http://consumers.unian.net/ukr/detail/491

Комментарии»

No comments yet — be the first.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: