jump to navigation

Экологические новости за 15.07.09 Июль 16, 2009

Posted by klim75 in Экологические новости.
trackback

Будівництво на початку Пушкінської поставило під загрозу міські комунікації?

Слідами будівництва. Зведення масштабного бізнес-центру на початку вулиці Пушкінської обговорювали сьогодні на міській комісії з надзвичайних ситуацій. Причина, пояснюють в мерії, — скарги харків’ян, які мешкають неподалік від котловану, й інженерів бібліотеки Короленка.

Останні підозрюють, що тріщини у будинку книгосховища з’явилися через роботи будівельників.

По звіту від кожного. Міські комунальники до трибуни йдуть з новою порцією проблем.

Сергій Андрєєв, генеральний директор КП «Харківські теплові мережі»: «Теплотраса провисла, зруйнована магістральна камера, є прориви проводу по вулиці Громадянській».

Це керівник «Тепломереж» про зламану ділянку теплотраси — вона біля будмайданчику. Говорить: вимило ґрунт (той потрапляв до котловану), будівельники намагалися засипати порожнечу зверху, врешті-решт обірвали трубопровід. Опалювальний сезон розпочинається у жовтні і, якщо теплотраса не запрацює, скаржиться Андрєєв, без тепла залишаться місцеві мешканці.

Сергій Кадигроб, генеральний директор КП «Вода»: «І після цього як би та теплотраса, яка зруйнована, лягла на мій водогін, відповідно зруйнувала його, відповідно, вода почала поступати в котлован».

Генеральний директор підприємства «Вода» Сергій Кадигроб теж обурений: проектувальники не погоджували з його відомством плани будівництва бізнес- центру. В аварійному режимі, говорить Кадигроб, працівники «Води» боролися з так званою техногенною водою зі старих труб — вона, підозрює комунальник, і вимивала ґрунт. Кадигробу багато не треба.

Сергій Кадигроб, генеральний директор КП «Вода»: «Я єдине, що прошу як би: просимо виконати будівельні роботи зі зведення комплексу відповідно до діючих будівельних норм і правил, погоджувати проведення ремонту з комунальним підприємством «Вода».

Головний електрик міста — про своє. Мовляв, лінія, що проходить територією будмайданчику — це шість тисяч вольт — провисла і становить небезпеку.

Віктор Жданов, директор «Міськелектромережі»: «У мене є прохання до замовника. Сьогодні терміново вжити заходів для того, щоб або винести цю кабельну лінію з котловану, або вжити таких заходів, щоб можна було цю кабельну лінію укріпити».

Заступник ген. директора «Харківміськгазу» згадує про газове «кільце». Його під час будівництва порушили, але пообіцяли відновити, як тільки зариють котлован. Ще одна проблема — співробітників «Харківміськгазу» на територію будмайданчику не пускають.

Микола Мордовенко, заступник ген. директора «Харківміськгазу»: «Зараз розширилася зона будівельного майданчика, нам необхідний доступ для обслуговування 50 метрів газопроводу з боку Короленка, що потрапила там».

Гендиректор фірми-забудовника відповідати перед аудиторією виходить останнім. Для кожного комунальника в нього своя відповідь. Головний аргумент: у тому, що деякі будівлі стали руйнуватися, котлован не винен.

Олександр Дукер запевняє: підземні труби комунальних підприємств прокладені з порушенням всіх норм, а про те, що напруга електричного кабелю — шість тисяч вольт, чує вперше. У той же час, усі проблеми комунальників Дукер обіцяє вирішити. Термін від міської влади — місяць.

Олександр Дукер, генеральний директор фірми-забудовника: «Робоча документація видана відповідно до технічних умов, комунальних служб у тому числі, і перш ніж розробляти робочу документацію, інститут «Метропроект», до речі, найсильніший інститут в Радянському Союзі по метро і котлованам, вивчив технічні умови всіх, у тому числі і комунальних служб, і видав робочу документацію, яку ми і виконуємо».

Дукер стверджує: будівництво погоджене у всіх інстанціях. Правда, згідно із законом, цей проект мало затвердити керівництво ще однієї установи — Інституту інженерно-технічних і екологічних досліджень.

Анатолій Головков, директор відділення інженерного захисту територій УкрНДІІНТВ (11 червня 2009 року): «Наш інститут, ще раз я заявляю офіційно, не притягувався ні до наукового супроводу, ні до розробки оцінки дії на навколишню територію. У мене є серйозні побоювання, що це будівництво може — МОЖЕ спричинити якісь, скажімо, деформації прилеглих об’єктів історичних і важливих таких, скажімо».

За задумом проектувальників, тут має бути сорокаповерховий торговельно- розважальний центр. Площа — 300 тисяч квадратних метрів. Та вже зараз на цей масштабний будмайданчик прийшли ревізори державної архітектурно- будівельної інспекції. На позапланову перевірку.
Источник: http://ukr.mediaport.ua/news/city/19080

Куплені у магазинах продукти загрожують нашому здоров’ю?

Лікарі відмічають значне зниження імунітету і опірності до різних інфекційних захворювань, підвищення захворюваності, обумовлених порушенням обмінних процесів, збільшенням пухлинних процесів. Водночас в різних областях нашої держави зростають отруєння, особливо серед дитячого населення.

Що проходить? Адже населення нашої держави навчилося не економити на власному здоров’ю, купуючи продукти в різних супермаркетах, надіючись, що ці продукти допоможуть відновити сили і енергію. А тепер так виходить, що ці куплені у магазинах продукти загрожують нашому здоров’ю. Справа в тому, що майже в усіх продуктах появилися хімічні барвники, консерванти, антиокислювачі, загусники, стабілізатори, емульгатори, середники для покращення смакових якостей, глазирувальники, підсолоджувачі, розрихлювачі. Тому продукти не мають терміну зберігання, вони не викидаються, просто перештамповуються терміни зберігання тощо…

Ось так виробники у прагненні легких прибутків почали готувати продукти з сюрпризом. А для того, щоб ми не дуже орієнтувалися, що вони виробляють з продуктами ввели цифру Е. Такий собі шифр.

Ось барвники — Е від 100 до 199. Ними підкрашують сир, практично всі вироби ковбасних виробів, морожене, конфети, кондитерські вироби, напої. А барвники є причиною харчової алергії, а також провокують захворювання щитовидної залози.

Наступне, консерванти — це Е 200-299. Вони збільшують термін зберігання продуктів, але є причиною алергічних і запальних реакцій, головного болю, печінкових колік, роздратованості і втоми, а деякі з них є причиною отруєнь і здатні спровокувати виникнення злоякісних новоутворів.

Що стосується антиокислювачів, то вони сповільнюють окислювальний процес в жирових і масляних емульсіях. Це Е 300 до 399. Вони небезпечні алергікам і асматикам, а деякі з них, особливо Е 320 затримують воду в організмі і підвищують вміст холестерину.

Загусники і стабілізатори — Е400-499 додають у продукти з пониженою жирністю: майонези, йогурти. Дієтологи стверджують, що вони можуть спровокувати хвороби травної системи.

Емульгатори — Е від 500 до 599 — створюють однорідну суміш із продуктів, які не змішуються, наприклад, води і масла. Проте, вони мають властивість перевантажувати печінку і бути причиною розладів шлунку.

Підсилювачі смаку — Е від 600 до 699. Сюди часто входить глутамат натрію, що є причиною головного болю, підвищення серцебиття, слабості у м’язах, жару і розпирання в грудях.

Підсолоджувачі, розрихлювачі: Е від 900 до 999. Як і підсилювачі смаку, підсолоджувачі (аспартам, цикламат, сахарин і ін.) дуже зручні для виробника. Наприклад, для одержання одного і того ж смаку аспартама треба у 200 раз менше ніж цукру, сахарину (Е 954) в 500 раз менше, сукрелози (Е 955) — в 600 раз, а туаматину (Е 957) — у 200 000 раз (!). Із підсолоджувачів дуже серйозні претензії до аспартаму. Виявляється при 300 С він починає розпадатися на метиловий спирт і формальдегід, який є дуже сильним канцерогеном.

Підсолоджувачі широко використовуються у виробництві прохолодних напоїв, які підвищують апетит і є причиною спраги. А людям з порушенням обміну речовин, захворюваннях серцево-судинної системи підсолоджувачі протипоказані.

Спеціалісти попереджують, що на кожному продукті треба уважно вивчати список Е. Якщо він складає більше 3-5 найменувань, то слід обов’язково задуматися, чи не загрожує цей продукт здоров’ю?

А тепер повернемось до ковбас. За послідні роки в Україні ковбасу роблять в основному з імпортної сировини — частіше вона приїжджає до нас з Польщі. Сьогодні вартість польської сировини на закупці нижча української в середньому на 25-40% (в минулому році — на 10-15%) — повідомляє експерт — агропромисловець Євгеній Мороз. За його даними минулого року об’єм імпорту складав біля 10% від усього переробленого м’яса. В 2009 році він збільшився в 5-6 раз. Таким чином власного виробника задавили повністю. Чим? Імпортне м’ясо мабуть скороспіле, тому воно дешеве. Селянин може здати м’ясо заготовлювачам по 7-8 гривень за кілограм. А в магазині вже воно коштує 40 гривень. Молоко селяни здають по 70-80 копійок з 1 літру, а в магазині 4 гривні з 1 літру. Оце називається турбота уряду за виживання селянина (!). Одні приємні слова, як у нас все добре.

Деякі не чисті на руку виробники, щоб нічого не втратити, а ще зекономити, виробляють ковбасу з не свіжого м’яса, а щоб скрити цей факт додають у протерміновану сировину різні хімічні ароматизатори, підсилювачі смаку або соєвий ізолят. За спостереженням спеціалістів, приблизно на 7 підприємствах з 10 порушуються санітарні умови. Цікаво, як уряд охоронив їх від перевірок санепідстанцій. Санепідконтроль може контролювати ці підприємства чи фірми тільки за умови попередження про перевірку за 10 днів (!).

Більші м’ясокомбінати майже законно використовують при виробництві ковбас — сою і інші «м’ясозамінники», старанно скриваючи реальну рецептуру. Це приносить великі прибутки, адже один кілограм сої вбирає 5-6 літрів води, вона дешева, а приготовлену таким чином ковбасу можна продати за ціною «м’ясної». Реальний рецепт ковбаси виробники не дають. А коли у Верховній Раді підняли питання про затвердження державного стандарту на дрогобицьку ковбасу, то зразу його лобіювали з дивною відговоркою, що це приведе до скорочення робочих місць (!).

Але член президіуму Українського товариства онкологів Вілен Степула розкрив рецепт лише деяких ковбасних виробів, які найчастіше купують у нашій державі, думаючи що споживають м’ясні вироби.

Сосіски — 45% емульсії, 25% соєвого білка, 15% пташиного м’яса, 5% муки, крохмалу, 5% смакових добавок, 7% м’ясного матеріалу.

Сардельки: 35% емульсія, 30% соєвий білок, 15% м’ясний матеріал, 10% пташине м’ясо, 5% мука, крохмал, 5% смакові добавки.

Шпикачки — 35% емульсії, 30% соєвий білок, 15% м’ясний матеріал, 10% ферментована шкіра свиней, нутряне і некондиційоване підшкірне сало, 5% мука, крохмал, 5% смакові добавки.

Варена ковбаса — 30% пташиного м’яса, 25% емульсії, 25% соєвого білка, 10% м’ясного матеріалу, 8% мука, крохмал, 2% смакових добавок.

При чому у рецепті значиться, що емульсія — це субпродукти, відходи м’ясо виробництва. Їх розмелюють і варять до стану каші.

Мука — кукурудзяна або картопляна.

Смакові добавки — це згусники, барвники, консерванти, сіль, перець.

Користуючись безконтрольністю влади оптові продавці м’ясо підкрашують, витримують його в чадному газі, який реагує з міоглобіном, білком, що міститься у м’ясі і кістковій тканині. Дрібні торгівці підкрашують м’ясо фуксином (барвником, що використовується в гістології). Часто у воду, якою наморожують на тушу тварин, додають антибіотики. Помічено, що на такі вироби не сідають мухи.

На етапі розділення м’яса, в нього вводять желіруючий агент — речовину, яка надає йому свіжий вигляд, додаткову вагу, немає завітрювання і витікання крові.

Спеціалісти також попереджають, що в м’ясі, рибі, м’яких сирах і овочах, упакованих у вакуумний поліетилен, у безкисневому середовищі швидко заводяться хвороботворні мікроби.

Що стосується упаковок, то раніше харчові продукти загортали у сірий папір. І це було екологічно безпечно. Тепер, у кращому випадку загортають у білий папір, а білий папір — це відбілений хлором сірий. Значить, в білому папері є токсичні хлорорганічні сполуки, які можуть легко переходити з цього паперу в жирні продукти (масло, ковбасу, сир). Тому дуже шкідливо загортати навіть бутерброди у білий папір.

В склад пластику входять отруйні отрутохімікати, ядохімікати. Особливо небезпечні бісфенол А і фтолати. Про кількісний вміст їх можуть сказати лише висококваліфіковані експерти. Ці речовини подібні до жіночих гормонів естрогенів. Нагромадження їх в організмі може заважати завести здорове потомство. Якщо вагітна жінка постійно пила воду або сік із пляшок, у склад яких входили бісфенол і фталати, то велика вірогідність, що в дитини будуть проблеми з розвитком статевої системи. Тому краще купувати продукти у скляній пляшці або банці, відмовившись від небезпечних пластиків.

З цього всього давайте задумаємось, куди ідуть величезні гроші від торгівлі неякісними продуктами, які загрожують здоров’ю? Чому не відповідають ті, хто повинен відповідати за купівлю такої великої кількості дешевого польського м’яса і чому воно таке дешеве? Чиїми руками нищиться виробник сільськогосподарської продукції. Хто в уряді дає дозвіл на проходження цих продуктів через митницю, за їх облік і реалізацію.

Підсумовуючи вищесказане виникає запитання. Чому, враховуючи таку шкідливість для людського здоров’я величезна маса різноманітних продуктів без належного стандартизування та оцінки користі чи шкоди для здоров’я поступає в торгівельну мережу? Сумнівно, що ціна його немовби як природного продукту відповідає тому складу інгредієнтів, але в більшості ці інгредієнти штучного походження. Значить вона повинна бути набагато дешевшою. Немаловажне значення для споживача має те, що написи на упаковках в основному набираються дуже дрібним шрифтом і пересічній людині майже неможливо зорієнтуватися.

А тому складається враження, що бездіяльність агропромислового комплексу, торгівлі і держстандарту пояснити можна тим, що вони цих продуктів не споживають. Чому?

Думається, що ми знову повернулись до тих «золотих радянських часів», коли для харчування партійної еліти різних рівнів існували елітарні закриті радгоспи, ферми, сільськогосподарські угіддя, стави, де вирощувались екологічно чисті продукти тваринництва та рослинництва, які за такою ж ціною подавались до столу.

То як нація може бути здоровою, якщо вона споживає практично синтетичний продукт, який не приносить жодної користі. При такому харчуванні появляється роздратованість, хворобливість, невпевненість у завтрашньому дні, значне зниження імунітету, депресивність. То від кого шукати захисту?

Держава повинна навести порядок на споживчому ринку. А якщо вона цього не робить, значить це комусь потрібно. Кому?
Источник: http://kolomyya.org/se/sites/pb/?nid=16766

ТУРИСТЫ ВМЕСТО БРАКОНЬЕРОВ

С созданием Национального парка «Озеро Арпи» жизнь местных сел начала меняться

«Приезжают пострелять из удовольствия, а не из нужды. Когда объясняешь, что недавно здесь создан национальный парк, а птицы являются краснокнижными, многие понимают тебя. Но иногда наезжают — грозят прибить», — рассказывает Карен Казарян из высокогорного села Арденис, зажатого меж границ с Турцией и Грузией.

Паренек с обветренным лицом из села в несколько домов вовлечен в работы по программе формирования Национального парка «Озеро Арпи» на севере Ширакской области. Его семья здесь традиционно занимается животноводством — обильные альпийские луга способствуют получению качественного молока. Однако в настоящее время по крайней мере дети начали заниматься природой. С грустью Карен сообщает, что в прошлом году у озера Арпи браконьеры застрелили аиста. «У нас здесь гнездились две пары, которые вывели трех птенцов. Улетели на зимовку всего двое, третьего не досчитались. Потом пришел слух, что у Арпи нашли третьего — застреленного птенца», — рассказывает он.

В апреле этого года правительство приняло решение о создании Национального парка «Озеро Арпи». На основе договора между Арменией и Германией правительство последней профинансировало подготовительные и начальные работы. Кроме Армении в программу вовлечена и Грузия, на территории которой, в продолжение нашего парка, будет создана охраняемая зона «Джавахети». Глава армянского филиала Всемирного фонда дикой природы (WWF), которому была доверена реализация программы, Карен Манвелян рассказывает, что метод создания парка довольно любопытен — снизу вверх. То есть подготовкой занимаются рабочие группы, в которые вовлечены жители местных общин. На основе их предложений и идей были реализованы три компонента программы: развитие экотуризма, охрана природы и развитие местных так или иначе пользующихся территорией парка 14 общин.

«Озеро Арпи», пожалуй, самый сложный национальный парк Армении. Дело в том, что вся его территория пригодна для сельского хозяйства. Здесь нет ущелий или труднодоступных гор, а только удобные для развития животноводства альпийские луга», — отмечает К.Манвелян. Тем не менее в сотрудничестве с общинами под парк была выделена территория в 28 тыс. гектаров. Кроме того, были обозначены три и вовсе заповедные зоны с жестко ограниченным режимом пользования. Это озерцо Арденис, где гнездятся журавли и аисты, бывшее русло реки Ахурян, где встречаются редкие виды птиц, и Ахурянское ущелье с богатым экоразнообразием и большим потенциалом для развития туризма. В отличие от Дилижанского и Севанского нацпарков, «Озеро Арпи» будет иметь до 50% заповедных зон. К.Манвелян отмечает, что у первых двух заповедные зоны составляют не более 10% от общей территории, что не способствует эффективному сохранению биоразнообразия всего парка. Здание администрации парка будет построено на берегу самого озера, а вдоль трассы Армения-Грузия разместятся туристические центры.

Село Казанчи располагается непосредственно на этой трассе. На 600 жителей села здесь приходится порядка 2 тысяч голов домашнего скота. Кроме животноводства на такой высоте — более 2 тысяч метров над уровнем моря — заниматься нечем. В свое время воду с орошаемых полей села направили на водоснабжение Гюмри и других общин Ширака, и сотни гектаров некогда пышной пшеницы ныне заросли травой. Теперь вот статус национального парка вынудит казанчийцев искать новые возможности занятости.

Десятки километров пышно зеленеющей травы по колено, однако нещадная эксплуатация лугов местами привела к эрозии почв. «Здесь мы имеем проблему перепроизводства. Вследствие низкой производительности животноводства селяне увеличивают количество скота, что приводит к порче природы. Однако мы не пошли по пути грубого ограничения хозяйственной деятельности, как это делалось в советское время. Тогда мнение местных жителей не учитывалось, а новый природоохранный образ жизни навязывался. Этот метод приводил к конфликту интересов проживающих на территориях людей и экологических норм. Без помощи местных жителей природу охранять невозможно. В связи с этим в рамках программы мы совместно с фермерами предложили пути развития этих общин», — отмечает К.Манвелян.

В частности, результаты мониторинга показали, что, повысив производительность и наладив сбыт, фермеры могут ограничить эксплуатацию природы. Рынок молока перенасыщен, что способствует формированию низких цен. А 95% мяса наши перерабатывающие предприятия завозят из-за рубежа. Таким образом, фермеров можно перепрофилировать на культивацию мясных, производительных пород скота. Однако на местном мясном рынке руки нагревают пользующиеся отдаленностью региона перекупщики. Следовательно, необходимо исключить это звено, чтобы вся прибыль от реализации оседала у фермеров. Для этого экологами была предложена идея создания ассоциации животноводов, пользующихся территорией нацпарка общин. Эта структура должна будет способствовать не только культивации селекционных пород скота, но и заниматься сбытом продукции. В этих целях в Ереване предполагается создать специализированный магазин по продаже экологических продуктов, полученных в общинах «Озера Арпи».

Глава WWF в Армении предлагает расширить эту идею и сбывать продукцию и из иных охраняемых зон нашей страны, что станет реальной помощью многим «заповедным общинам». Реально в этом нуждаются и крестьяне, проживающие на территории Шикаохского заповедника. В ближайшем будущем, с созданием двух особо охраняемых зон на юге страны, у нас появится еще с десяток сельских общин, ограниченных в эксплуатации природы.

Ведущую к Арпи дорогу планировалось привести в порядок в рамках программы «Вызовы тысячелетия». Программу свернули, а техника — уже на отечественные средства — активно прокладывает грунтовую дорогу. Вместе с ежечасно меняющейся здесь погодой интенсивно меняется и жизнь — вместо браконьеров больше стало появляться туристов.
Источник: http://www.golos.am/index.php?option=com_content&task=view&id=48031

Черкащина тренувалася захищати ліс від вогню

15-го липня на Черкащині під керівництвом начальника Головного облуправління МНС генерал-майора служби цивільного захисту Віктора Гвоздя пройшли масштабні командно-штабні тренування щодо гасіння лісових пожеж. Під час цих навчань, участь в яких, окрім рятувальників МНС, узяли працівники облуправління лісового та мисливського господарства, голови райдержадміністрацій і райрад, був відпрацьований порядок організації управління під час гасіння лісових пожеж, оцінки обстановки, визначення необхідних сил і засобів, евакуація населення і т.ін. За результатами заходу пройде спеціальне засідання обласної комісії з питань техногенно- екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.
Источник: http://www.mns.gov.ua/news_show.php?news_id=12964

Проект захисту від повеневих вод Тиси успішно втілюють в Угорщині

Новий акумулюючий резервуар чверть метра зменшуватиме на Тисі рівень повеневої хвилі

В Угорщині успішно втілюєть проект захисту від повеневих вод Тиси. Сьогодні біля угорського села Тісорофф уведено в дію акумулюючий резервуар, технічні можливості якого дозволяють під час повені на 16 см знизити рівень води ріки.

Це вже друга гідротехнічна споруда, запущена в експлуатацію на території Угорщини згідно з державним «Планом Вашаргелі», скоординованим з низкою спільних угорсько-українських проектів щодо водозахисту регіонів Потисся, передає власний кореспондент УКРІНФОРМу.

Тісороффська акумулююча ємність площею 22,8 кв. км і 2,5 м глибиною здатна прийняти під час повені на Тисі 100 млн кубометрів води. За словами міністра охорони довкілля і у справах водогосподарства Угорщини Імре Сабо, зведення цієї споруди є черговим кроком у забезпеченні надійного захисту від повені понад 1,5 млн людей, що проживають у регіоні Притисся. Крім уже діючих — Циганд і Тісороффі — до 2013 року в угорському Притиссі буде споруджено ще чотири аналогічні гідротехнічні споруди — Нодькуншпгі, Гоньї- Тісошуї, Самош-Красна та Берегська. Їхні технічні можливості дозволять знижувати на 50-60 см рівень води вздовж угорського берега Тиси.

Торік неподалік угорсько-словацько-українського кордону, в межиріччі Тиси і Бодрога, біля села Циганд задіяна перша водорегулююча споруда для зменшення пікових рівнів води на Тисі під час сезонних повеней. Водосховище площею 25 кв. км може вмістити 94 млн кубометри води, що дасть змогу на чверть метра зменшувати на Тисі рівень повеневої хвилі.

Реалізація «Плану Вашаргелі» зі спорудження гідротехнічних споруд пов’язана з низкою спільних угорсько-українських проектів щодо водозахисту регіонів Потисся. Зокрема, план скоординований з Програмою добросусідства Угорщина- Словаччина-Україна «Розробка українсько-угорських комплексних планів протипаводкового захисту, розвитку водного господарства та оновлення заплавних територій в регіоні Берег і басейні р.Боржава», проектом «Поліпшення системи управління паводками» та «Програмою комплексного протипаводкового захисту в басейні р.Тиси у Закарпатській області на 2006- 2015 роки». На конкурс, оголошений Європейською Комісією за Програмою добросусідства Угорщина-Словаччина-Україна, подано проект «Розвиток Берегівської транскордонної меліоративної системи в басейні р. Тиса».

Співпраця двох країн у цій сфері здійснюється згідно з положеннями міжурядової угоди з питань водного господарства на прикордонних водах (м. Будапешт, 1993, 1997 рр.). Ця діяльність скоординована із заходами «Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиси в Закарпатській області на 2006-2015 роки», а також українсько-угорських комплексних планів протиповеневого захисту, формування транскордонної меліоративної та польдерної системи в басейні ріки Тиса.
Источник: http://ua-reporter.com/novosti/59192

Бытовые отходы: государство ужесточает контроль

Jek123 В Украине ежегодно генерируется около 50 млн. твердых бытовых отходов. При этом 10% от всех образованных отходов сбрасываются на незаконные стихийные свалки, которые наносят существенный вред природной среде и являются настоящей экологической бомбой.

Еще совсем недавно участие государства в контроле сферы обращения твердых бытовых отходов было минимальным — не уделялось внимание ни объему отходов, ни их составу, ни проблемам утилизации. В настоящее время по затратам и инвестициям вопрос вывоза и утилизации ТБО занимает в системе городского хозяйства второе место после сектора водоснабжения и канализации. Годовой ущерб народному хозяйству от загрязнения окружающей среды отходами оценивается на уровне 10% валового национального продукта, и вопрос управления отходами в настоящее время пересматривается не только на местном, но и на государственном уровне. Так, в целях усиления законодательного контроля в сфере обращения твердых бытовых отходов Верховная Рада Украины 02.06.09г. в первом чтении приняла ряд изменений в Законодательную базу, которые ужесточают меры, применяемые к гражданам и должностным лицам, не выполняющим требования в сфере обращения с отходами:

1. Кодекс Украины «Об административных правонарушениях» — увеличена сумма штрафа за невыполнение требований в сфере обращения с отходами гражданами Украины с 50 до 100 необлагаемых минимумов (с 850 до 1700 грн.), должностными лицами с 50 до 150 необлагаемых минимумов (с 850 до 2550 грн.).

2. Закон Украины «Об отходах» расширяет полномочия местных государственных администраций, органов местного самоуправления в сфере контроля соблюдения гражданами Украины требований обращения с твердыми бытовыми отходами и наложение административных штрафов в случае нарушений этих требований.

3. Закон Украины «О милиции» предусматривает контроль соблюдения гражданами Украины исполнения требований обращения с твердыми бытовыми отходами и наложение административных штрафов в случае нарушений этих требований.

Трудно переоценить важность участия населения в современном процессе управления твердыми бытовыми отходами. Уже сегодня планете совершенно необходима активная позиция каждого члена общества в отношении проблем экологии в целом и обращения с бытовыми отходами, в частности. Сфера ее практического приложения — минимизация потребления продуктов, продающихся в упаковке, участие в программах раздельного сбора твердых бытовых отходов, своевременная оплата услуг по вывозу бытовых отходов.

Основные законодательные требования к населению в сфере обращения с твердыми бытовыми отходами состоят в следующем:

— размещение твердых бытовых отходов исключительно в предназначенных для этого местах, для жителей городов это прежде всего контейнеры перевозчиков твердых бытовых отходов, обслуживающих территорию проживания;

— заключение договоров с перевозчиками твердых бытовых отходов при отсутствии договоров на обслуживание территории;

— своевременная оплата услуг по вывозу твердых бытовых отходов.
Источник: http://narodna.pravda.com.ua/politics/4a5dd5b6d9b66/

Техногенно-опасные объекты в Запорожской обаласти не имеют деклараций безопасности

Завод имени Войкова, один из цехов ОАО Запорожсталь, ООО Промышленные масла и другие потенциально техногенно-опасные промышленные объекты в Запорожья не имеют соответствующих технических паспортов. Также названные объекты не имеют деклараций безопасности. Как сообщает корреспондент ПОЛИТСОВЕТ.INFO, именно эти объекты стали сегодня предметом обсуждения областной комиссии по вопросам техногенно-экологической безопасности и чрезвычайных ситуаций, заседание которой в селекторном режиме провел первый замглавы облгосадминистрации Александр Бережной.

Сегодня в Запорожском регионе из более чем 17 тысяч объектов хозяйствования 1050 являются потенциально опасными, о чем свидетельствуют соответствующие технические паспорта. В комиссии утверждают, что, к сожалению, соответствующие документы имеют только 87% подобных объектов. Комиссия вынесла решение, которым обязала руководителей предприятий-нарушителей, устранить недостатки в сфере техногенной безопасности.

Кстати, в этом году на рассмотрение областной и районных комиссий подано более 100 материалов про нарушения правил безопасности. Территориальный орган госнадзора в сфере гражданской защиты вынес более 120 предписаний. По административным делам переданным в суд, на сегодня на предприятия наложено штрафов на сумму 6,5 тысяч гривен. Также по данным комиссии, в результате проверок химически опасных предприятий области (всего работает 47 подобных предприятий в регионе), установлены нарушения хранения и утилизации отходов производства.
Источник: http://politsovet.info/index.php/2009-02-17-21-38-23/1948-2009-07-10-14-20-58.html

Каштани гинуть!

Каштани, окраса і символ Кременчука, гинуть. У червні на каштанах починає жовтіти листя, у липні опадає зовсім. Дерева потерпають від поганої екології, а останнім часом ще й від каштанової молі. Якщо зі шкідником не боротися, за 7 років міські каштани залишаться тільки в спогадах.

Першою про каштанову міль дізналася Європа років з 15 тому. Невідомо звідки цей шкідник з’явився в Македонії і з тих пір поширився іншими країнами світу. До України каштанова міль дісталася лише 2 роки тому. Але за цей час вона встигла вразити Київ, Дніпропетровськ, Ужгород, Сімферополь, Кременчук. Це далеко не повний перелік міст, які в терміновому порядку шукають порятунку від напасті.

Відомо, що в інших країнах Європи, приміром, у Франції й Німеччині, на боротьбу з міллю муніципалітети щорічно виділяють чималі кошти. У тому числі й на оплату праці людей, зайнятих на збиранні листя з уражених дерев. А польські вчені винайшли інший спосіб. Тут навесні у стовбури каштанів вводять ін’єкцію з хімічною речовиною типу конфідор. Якщо міль і відкладе яйця, вони не будуть розвиватися.

Міль уже оселилася в парку

У Кременчуці до планів бюджету міль не входила, тому наразі мерія активно відшукує кошти на закупівлю отрути, одна пляшка якої обійдеться десь у 300 євро. Про це повідомив директор КП «Благоустрій Кременчука» Руслан Федорченко.

— Проблема з міллю тільки-тільки починається, більша частина каштанів почала «горіти» від нестачі вологи в повітрі, — розповідає Руслан Федорченко. Спеціалісти підприємства провели обстеження каштанів у різних частинах міста і зробили висновок — молі практично немає. Її ознаки спостерігаються тільки в Придніпровському парку.

Розцвісти, перш ніж померти

10 років тому каштани, що розцвіли у вересні, були справжнім дивом. Наразі до такого явища городяни вже звикли, а от екологи непокояться, кажуть, що це цвітіння перед смертю. Якщо дерево розпускає свічки двічі за сезон, значить воно помирає. Кременчуцьким каштанам вже більше 30 років, у 60-70-х роках минулого століття була свого роду мода на каштани, ці дерева висаджували в більшості міст України. Але вони досить примхливі і не витримують міських умов.

— Найбільше каштани потерпають через викиди автотранспорту, — зазначає доцент кафедри екології КДПУ Надія Гальченко. — Повітря забруднене свинцем, що негативно відображається на насадженнях. У той же час жодних агротехнічних робіт, що б допомогли деревам, не проводиться. Маю на увазі хоча б елементарне розпушування грунту, полив та обмивання стовбурів, внесення міндобрив. Крім того, сіль, якою взимку посипають дороги, просочується в грунт і завдає чималої шкоди корінню.

Наразі до всіх проблем додається ще й міль. У Києві для боротьби з цим шкідником застосовують простий прийом: уражене листя збирають і спалюють. А ще заміняють старі каштани на молоді, більш «адаптовані» до каштанової молі — з товстим листям та з рожевим квітом.

Шкідник

Самка-метелик каштанової молі за один раз відкладає на листках до сотні яєць, з яких виростають гусениці. Вони й пожирають листя, яке жовкне, відмирає й обпадає. Дерева, уражені шкідником, можуть прожити не більше 7 років. Але 100-відсотково ефективного засобу боротьби до цього часу не знайдено.

Іменні дерева

Восени у Києві висадять іменні каштани меценатів. Елітні сорти «Бріотті» та «Баумані» коштують по 4 тис. грн за саджанець. На озеленення витратять гроші від штрафів за незаконне вирубування дерев. Сподіваються і на допомогу меценатів. Як повідомляють у столичній мерії, біля кожного каштана встановлять табличку з прізвищами або назвами фірм, завдяки яким висаджено дерево. Крім того, планують висаджувати каштани на честь почесних киян.
Источник: http://panorama.pl.ua/nagolos/186-kashtani-ginut.html

На Львівщині займуться незаконними сміттєзвалищами

На Львівщині активізують роботу щодо ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ та здійснення заходів щодо належної санітарної очистки населених пунктів, — повідомляє кореспондент „ОстроВ».
13 липня у Львівській ОДА під головуванням першого заступника голови облдержадміністрації Валерія П’ятака відбулося засідання Державної надзвичайної протиепідемічної комісії при Львівській ОДА. Комісія обговорила ситуація, пов’язану із спалахом дизентерії в санаторії «Конвалія» Дрогобицького району Львівської області.
Було вирішено зобов’язати керівників оздоровчих закладів забезпечити проведення постійного (не рідше 1 раз на місяць) контролю виробництва за мікробіологічними показниками готової продукції, напівфабрикатів, води, об’єктів довкілля тощо.
А також активізувати роботу щодо ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ та здійснення заходів щодо належної санітарної очистки населених пунктів. Вжити заходи до 15. 08. 2009 року щодо організації своєчасного вивезення рідких госпфекальних стоків, приведення у належний санітарно-технічний стан вигрібних ям, гноєсховищ та інших можливих джерел забруднення водоносних горизонтів.
Источник: http://ostro.org/news/article-65930/

Отравленный чемпионат. Мариуполь может удивить фанов юношеского Евро-2009

Колонной радостных зевак движемся мы по главным проспектам Мариуполя, наблюдая яростный напор строителей, готовящих город к Юношескому чемпионату Европы по футболу, который начнется 21 июля. Вот уж поистине комично выглядят потуги городских властей спешным образом навести порядок там, где его не было десятилетиями. Впрочем, хочется верить в то, что под эту дудку они, движимые благими намерениями и возможностью оприходовать лишние средства областного и городского бюджетов, действительно поддались охватившей всех строительно-ремонтной лихорадке и всей душой болеют за удачное проведение чемпионата.

Раньше фасады домов и дороги в Мариуполе ремонтировали к 1 мая, теперь к футбольным чемпионатам. Идолы и ценности меняются, способы прогнуться и средства подзаработать лишнюю копейку остаются прежними. Далеко за примерами ходить не надо, возьмем центр города. Здесь в двухстах метрах от здания Мариупольского горисполкома во дворах затесался детский садик «Ромашка». К футболу садик, по понятным причинам не имеет никакого отношения. Более того, с проспекта Нахимова, по которому фаны поедут на крытый стадион «Ильичевец», его не видно. Следовательно, что? То, что можно спокойно забыть о его существовании, несмотря на то, что забору по периметру территории детсада уже больше тридцати лет, некоторые секции почти развалились, и, несмотря на аккуратный внутренний дворик, садик представляет собой жалкое зрелище, требуя капитального ремонта. Большие окна в деревянных рамах грозят выпасть. Но картина резко меняется уже в пятидесяти метрах от границы с детским учреждением. Здесь, на проспекте Нахимова ударными темпами меняется еще относительно хороший асфальт дорожного полотна, устанавливаются новые бордюры, выкладываются плиткой дорожки вдоль магистрали. Фасады многоэтажных домов в центре города, которые не прикрыты листвой деревьев, наконец, вспомнили, что такое побелка. Старые одноэтажные домишки, чтоб не портили вид, закрываются рекламными плакатами. Работа по приданию фасадам города, более менее, презентабельного вида кипит во всю. Расчет на то, что фаны футбола вряд ли рискнут гулять неорганизованной толпой по дворам. Все прелести они будут лицезреть из окон комфортабельных автобусов. То, что из них не видно, зачем же ремонтировать!

Но есть в Мариуполе достопримечательности из тех, что наспех возведенной стеной или рекламным плакатом не загородишь. И тут надежда лишь на организаторов, они не должны провести гостей чемпионата по дороге ведущей вдоль городской свалки или показать им вид «Азовстали» с холма по улице Торговой, а еще лучше с моря. Конечно, они его не покажут, а жаль. Вот тогда западные туристы оценили бы всю мощь гиганта металлургии, на вид которого не влияют веяния времени — развал Советского Союза, приватизация. Поразились бы они размахом шламонакопителя, восхитились палитрой рыжевато- бурых поверхностей производственных цехов. Вдохнули «аромат» токсичных отходов… И при этом узнали бы, что хозяин этого непрезентабельного вида комбината и нового самого крутого в Восточной Европе футбольного стадиона один и тот же человек. Страна контрастов!

На комбинате им. Ильича дела, впрочем, не намного лучше. Повезло ему, что не в центре города расположен, моря непосредственно не касается, потому и критики в его адрес звучит меньше.

Но, что там «Азовсталь» и Ильича. Эти хоть понятно зачем коптят и портят все в округе, — для кого-то кормильцы как-никак. В Мариуполе есть проблема не менее серьезная, но из другого разряда. Это огромная, площадью несколько гектаров свалка ТБО.

Ежедневно она принимает до 120 машин с мусором, или около 200 тонн бытовых отходов населения. Ей уже 35 лет и она давно исчерпала свой ресурс. Скажете, такие свалки есть в каждом крупном украинском городе? В каждом, да не такие.

Уникальность мариупольской свалки в том, что она разносит отравляющие вещества и паразитов далеко за пределы собственно города Мариуполя. Непрерывным потоком грунтовые воды со свалки стекают в реку Кальмиус, до берега которого от границы полигона не более десяти метров. Самое же уникальное в том, что спустя пару километров ниже по течению многострадальный Кальмиус впадает в Азовское море, «обогащая» его воды всей дрянью, скопившейся на свалке, а это тонны токсичных химических веществ, в том числе крайне ядовитое соединение с нежным названием «жидкая смолка», это миллиарды бактерий возбудителей всевозможных инфекций.

Спросите, какие же стоки грунтовых вод, когда это свалка ТВЕРДЫХ бытовых отходов? В том то и дело, что исследования мариупольских ученых, в частности Приазовского государственного технического университета (ПГТУ) говорят о том, что свалка «живая», на 32% состоит из воды и органики. Внутри нее зимой и летом сохраняется постоянная поддерживаемая бактериями температура, — чуть более 30 градусов. Азовское море не в состоянии переварить и поглотить всю эту массу, а потому разливается эта дрянь изо дня в день вдоль побережья моря, без сомнения достигая через Керченский пролив и берегов Черного моря, вместе с его крымскими, российскими, болгарскими, грузинскими, турецкими и т.п. здравницами.

О проблеме Мариупольской свалки официальные власти говорят открыто и давно, хотя возможно и не так громко как следовало бы, — проблема то международного характера. На строительство нового полигона было выделено почти 11 млн. грн. из областного бюджета. Новый полигон построили, но он так и не был запущен в эксплуатацию. Отчего так? Не хватило 9 млн. грн. на строительство очистных сооружений. Облсовет обещал выделить эти средства в начале нынешнего года, но, то ли кризис, то ли чемпионат по футболу планам помешали, одному Близнюку это, наверное, известно.

Впрочем, 9 млн. решат проблему загрязнения моря лишь отчасти. Дренаж отравляющих веществ в реку со старого полигона не прекратится. По словам доктора химических наук, профессора, заведующего кафедры ПГТУ, руководителя экологического совета Мариуполя Алексея Капустина, даже если закрыть старый полигон, отравленные воды все равно будут стекать в реку еще как минимум тридцать лет. Для того, чтобы оградить старый полигон от реки надо строить специальную защитную бетонную стену, уходящую на восемь метров под землю и на двадцать метров в высоту. В Мариупольском УКСе проект таких работ имеется, как сказали нам специалисты строительного управления, общая стоимость проекта 41 млн. грн. Найдет ли областной с городским бюджеты такие средства в преддверии «Евро 2012»? Сейчас не нашли, где ж потом возьмут? Ответ, думается, ясен.

Впрочем, если «Евро» у Донецка таки заберут, то свет надежды замерцает над зловонной мариупольской свалкой.

Может разрешиться вопрос и другим путем. Как отмечает Алексей Капустин, поскольку проблема мариупольской свалки международного плана, то можно рассчитывать на помощь ЕБРР. По мнению профессора, получить грант под проект возведения защитной стены реально, было бы кому давать и кому поручиться за потраченные средства. В этом может быть загвоздка, но преодолимая. Некогда один американский фонд финансировал в Мариуполе работы по модернизации очистных сооружений мариупольского коллектора. Проект стоил несколько миллионов долларов. Интересно, что для контроля за расходованием средств, выделенных на проведение работ, был создан специальный совет, в который не пригласили представителей местной власти. Американцы понесли расходы на создание контролирующего органа, но сэкономили на возможном разворовывании средств при строительстве объекта. Так можно поступить и при расходовании средств на возведение заградительной стены.

Следующим шагом к решению проблемы свалки должно быть строительство мусороперебатывающего и мусоросжигающего заводов. Проекты строительства таких заводов мариупольским властям предлагались не раз. Несколько лет назад с такой инициативой выходила итальянская компания. Были предложения от японцев, местного машиностроительного гиганта «Азовмаш». В 2006 году к мариупольским властям с предложением построить мусороперерабатывающий завод обратились представители общества с ограниченной ответственностью «Геоинвестменеджмент». После изучения вопроса сессия горсовета даже выделила инвесторам площадку под строительство на территории коммунального предприятия «Полигон», рядом со свалкой. Но, инвестор исчез, и как жалуются в мариупольском УКСе о его дальнейших планах ничего не известно. Почему до сих пор в Мариуполе нет мусоророперерабатывающего и мусоросжигающего заводов — тайна покрытая мраком. Городские власти пеняют на то, что все предложения несли с собой меркантильный интерес, то есть инвесторы якобы хотели вытянуть из городского бюджета лишнюю копейку. Некоторые экологи, в частности руководитель Научно-исследовательского центра «Экосфера» Сергей Сергеев считает, что виной всему непонимание и неумение использовать на практике преимущества Киотского протокола и зарабатывать на снижении выбросов вредных веществ. Третьи говорят, что виновата коррупция в городских органах власти, местнические интересы и нежелание отдавать на откуп чужакам или тем более сжигать в японских печах ценное вторсырье. По причине последнего нет в Мариуполе до сих пор и баков для раздельного сбора пластика и стекла, хотя попытки установить такие баки со стороны отдельных предприятий по переработке отходов были. Натолкнулись они на решительные, не поддающиеся логичному объяснению действия коммунальщиков. Мусоровозы ссыпали содержимое баков для вторсырья в одну мусорную кучу. На свалке бомжи под бдительным руководством авторитетов по старинке продолжают разгребать кучи, сортируют отходы и продают их переработчикам вторсырья.

Профессор Капустин в силу своей научной и экологической деятельности бывал в разных странах. В Германии он, например, видел мусороперерабатывающий завод в центре города, на бетонных стенах которого для удобства практичные немцы обустроили тренажер для занятий альпинизмом. Говорить о том, что этот завод не отравляет окружающую среду было бы излишним. Избалованным такой заботой в родных странах немцам, французам, итальянцам и иже с ними было бы очень интересно и полезно посмотреть на последние проблески анахронизма в географическом центре Европы, каковым является Украина.

Но, конечно же, устроители чемпионата обо всех описанных здесь проблемах знают и оградят дорогих гостей от посещений подобных злачных мест. Зачем же подрывать имидж Донецкой области, тем более, что решение вопроса о проведении Международного чемпионата «Евро 2012» висит на волоске.

Но, увы, а может быть и к счастью политика показухи рано или поздно негативно отражается на успехах тех, кто ее использует. Интересно поймут ли наши футболисты-олигархи, что отгородиться от проблем населения заборами в пять метров или строительством супер-стадионов невозможно? Что стать европейцами только при помощи выкрашенных фасадов не получится? Почему-то не верится, что поймут. Подумают, что просто злой рок, конкуренты перешли дорогу, что мало дали, или не тем… Все будут виноваты, кроме них самих. Кажется невдомек им, что обмануть Запад показушными мероприятиями, спешным выбеливанием фасадов, установкой новых бордюров и прочей мишурой из разряда а-ля «Потемкинские деревни» вряд ли удастся.

Выхода из этой ситуации может быть два. Первый простой — покупать западные футбольные клубы и постараться вообще забыть о родном футболе, как сделал это, к примеру, Роман Абрамович, купив английский «Челси». Второй, гораздо более сложный и долгоиграющий, — постараться повысить уровень жизни населения, попытаться привести в европейский вид не только фасады домов, но и тротуары во дворах, заборы «Ромашек», привести к европейским показателям выбросы на собственных вредных производствах и многое-многое другое. Верится в развитие событий по последнему сценарию с трудом. Да и жизнь, порой, вносит в любые сценарии свои, зачастую неожиданные коррективы.
Источник: http://ostro.org/articles/article-65928/

Рівненські екологи подали скаргу на Білорусь

Рівненська громадська організації «Екоклуб» подали скаргу про невиконання Білоруссю своїх зобов’язань у рамках Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (відомої також як Конвенція Еспоо). У скарзі йдеться про те, що Уряд Білорусі прийняв рішення про будівництво двох реакторів атомної електростанції без виконання вимог Конвенції Еспоо.

Зокрема, сусідні держави не були відповідним чином поінформовані про можливий транскордонний вплив у наслідок таких рішень, а також не було створено процедури залучення громадськості до прийняття цих рішень, йдеться у повідомлені на сайті Громадської організації.

Юридичну підтримку у поданні скарги надав Європейський ЕкоФорум.

Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті в Конвенції ЄЕК ООН, була підписана в Еспоо, Фінляндія, у 1991 році, і вступила в силу у 1997 році. У Конвенції викладаються зобов’язання сторін, тобто держав, які погодилися бути пов’язаними положеннями Конвенції — провести оцінку впливу на навколишнє середовище деяких видів діяльності на початковому етапі планування. Вона також встановлює загальні зобов’язання держав повідомляти та консультуватися один з одним по всім великим проектам, які можуть мати істотний несприятливий транскордонний вплив на навколишнє середовище. Білорусь та Україна є сторонами Конвенції Еспо.

Довідка ІМІ: Екоклуб — це неурядова громадська екологічна організація, що знаходиться в м. Рівне, Україна. Екоклуб був заснований у січні 1994 р. і зареєстрований у 1998р.

Мета Екоклубу — захист навколишнього середовища за допомогою раціонального використання енергії, охорони природи, інформаційної роботи з громадськістю і практичної екологічної діяльності.
Источник: http://imi.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=176102&Itemid=1

Производителей и импортеров тары заставят платить сбор за загрязнение окружающей природной среды

В скором времени производители и импортеры тары столкнутся с необходимостью уплачивать новый для них вид обязательного сбора — за загрязнение окружающей природной среды. Об этом идет речь в проекте постановления Кабмина, подготовленном Минфином и размещенном на его официальном сайте.

В частности, Порядок установления нормативов сбора за загрязнение окружающей природной среды и взыскания этого сбора предлагается дополнить нормой, согласно которой новыми плательщиками данного сбора станут все субъекты хозяйствования, выпускающие, собирающие, сортирующие, транспортирующие, перерабатывающие и импортирующие тару. Нормативы сбора колеблются в пределах 0,2 — 0,85 гривни за 1 килограмм тары, не включая НДС. Больше всех придется платить предприятиям, производящим и торгующим пластмассовой тарой: для них норматив сбора установлен в размере 85 коп. за 1 килограмм тары (без НДС). При производстве тары датой возникновения налоговых обязательств будет считаться дата ее передачи на склад или списание на утилизацию. При импорте — дата таможенного оформления. Впрочем, есть и «ложка меда в этой бочке дегтя»: расходы по уплате сбора можно будет отнести в состав валовых.

Напомним, на сегодняшний день согласно п. 2 Порядка сбор за загрязнение природной среды взимается:

— за выбросы в атмосферу загрязняющих веществ стационарными и передвижными источниками загрязнения;

— за сбросы загрязняющих веществ непосредственно в водные объекты;

— за размещение отходов;

— за создание радиоактивных отходов и их временное хранение.
Источник: http://news.ligazakon.ua/news/2009/7/15/15452.htm

В Швеции начала работать первая установка по производству электричества из свалочного газа

Алматы. 15 июля. «Казахстан Сегодня» — В Швеции начала работать первая установка по производству электричества из свалочного газа, передает агентство со ссылкой на телеканал «Хабар».

По информации телеканала, «в местечке Хэрадсудден недалеко от города Норрчепинг в 180 километрах от шведской столицы начала действовать первая в королевстве микротурбина на свалочном газе. То есть электричество здесь получают, используя газ, который образуется в результате разложения городских отходов. Эта смесь больше чем наполовину состоит из метана, обладающего сильным парниковым эффектом. Специалисты уверяют: его влияние на глобальное изменение климата в 7 раз превышает воздействие углекислого газа».

«Главное преимущество, утверждают разработчики, — значительное уменьшение вредных выбросов в окружающую среду и минимизация расходов на содержание электростанции», — отмечается в сюжете.

«Использование метана дает колоссальный экономический эффект. Это не только производимая из него электроэнергия, но и огромная польза за счет снижения вредных выбросов в окружающую атмосферу. Захват свалочного газа — лучший способ предотвращения глобального потепления», — пояснил директор компании «Эконова» Хокан Ларссон.

Как уточняет телеканал, «собирают газ просто — в мусорной куче роют котлован, на дно которого — чтобы предотвратить проникновение загрязненных вод в почву — укладывается метровый слой глины или полиэтиленовая пленка. Бытовые отходы порциями вносятся в специальные ячейки, каждая из которых тоже изолируется глиной».

«После заполнения ямы отходами на нее кладут пленку, засыпают землей и высаживают траву. В котловане делаются скважины, закладываются трубы, устанавливается насосное оборудование — для отвода жидких и газообразных продуктов разложения мусора. Полученный газ передается по трубопроводам на микротурбины», — рассказал Х. Ларссон.

«Первые месяцы из закрытого котлована выделяется в основном углекислый газ. Затем в трубах появляется метан. Процесс может продолжаться 25 — 70 лет», — информирует телеканал.

«Свалка в Хэрадсуддене — это 250 тыс. тонн мусора ежегодно и возможность производить до 2,5 млн Квт-ч электроэнергии и 5 млн кВт тепла. Этой энергии достаточно, чтобы обеспечить электричеством 500 коттеджей. В планах энергетической компании — установка в Хэрадсуддене и оборудования, для того чтобы улавливать и использовать биогаз в качестве автомобильного топлива», — сообщает «Хабар».

Как подчеркивает корреспондент телеканала, количество отходов, которое производит человечество, растет с огромной скоростью. При этом 80 — 90% всех отходов можно отправлять на переработку — это вполне реалистичная цифра.
Источник: http://www.kt.kz/index.php?lang=rus&uin=1143708329&chapter=1153492162

Директор Раздольненского лесохозяйства опроверг информацию о захвате Бакальской косы стихийными торговцами

Директор государственного предприятия «Раздольненское лесоохотничье хозяйство» Станислав Цыган опроверг информацию по поводу «захвата» Бакальской косы стихийными торговцами. Об этом говорится в обращении, текстом которого располагает Крымское информационное агентство.

Так, согласно обращению, на Бакальской косе работают не 10-15 торговых точек (как сообщалось ранее), а две легальные и две незаконные. «3 деятеля с 26 на 27 июня 2009 года под покровом ночи, когда охрана парка снимается с дежурства, привезли на грузовиках на пляж свои торговые ларьки», — сказано в обращении. И добавлено, что нарушители были выявлены, составлены административные материалы (переданы в прокуратуру), вручены и высланы почтой предписания. После этого один из нелегалов свернул свою деятельность.
Кроме того, в обращении отмечено, что снести торговое оборудование на косе можно только по решению суда: «Пригнать сюда бульдозер и снести незаконные торговые точки предполагает собой превышение своих должностных полномочий и чревато возбуждением уголовного дела».
При этом в обращении уточняется, что, в соответствии с разрешением Рескома АРК по охране окружающей природной среды, в рекреационной зоне косы официально разрешено устанавливать четыре торговые точки.

Напомним, 8 июля заместитель председателя Раздольненской райгосадминистрации Юрий Солдатов на совещании в Совмине заявил, что Бакальская коса находится под угрозой: на ней несанкционированные торговые точки «торгуют чем попало». Кроме того, там работают рестораны и дискотеки, а директор заповедника демонстрирует полную неуправляемость ситуацией.
Источник: http://kianews.com.ua/node/9975

Зоозахист у Трипільському колі

У рамках Міжнародного еко-культурного фестивалю «ТРИПІЛЬСЬКЕ КОЛО-2009. ЗЕМЛЯ»» пройшла акція на захист тварин. Зоозахисники пропагували серед відвідувачів фестивалю ідеї біоцентризму та проводили консультації з вегетаріанського харчування для усіх бажаючих.

Головні зусилля були спрямовані на збір підписів проти знищення безпритульних тварин в Україні, яке посилилося у зв’язку з підготовкою до футбольного чемпіонату «Євро-12».

Збір підписів був ініційований Президентом Міжнародного товариства захисту тварин «SOS» Тамарою Тарнавською та підтриманий швейцарським товариством захисту тварин «SOS Chats». Йдеться про звернення президента УЄФА Мішеля Платіні з проханням вплинути на керівництво України як на учасника «Євро- 12» з метою зупинити масові вбивства безпритульних тварин.

До збору підписів на захист чотириногих українських громадян долучилися 142 організації з різних країн Європи та Сполучених Штатів. Під зверненням до М. Платіні вже підписалися Бріджит Бардо, Міхаель Шумахер, декілька хокейних та футбольних клубів Лозанни та Женеви, депутати Швейцарського парламенту, голова Партії зелених Швейцарії, рядові громадяни європейських країн.

Європейці зібрали понад 10 тисяч підписів.

Зоозахисна акція на «Трипільському колі» стала завершальним етапом збору підписів в Україні. 8 липня бандероль з підписними листами було відправлено до Швейцарії, до організації «SOS Chats». Далі загальний пакет буде перевезений до секретаріату УЄФА.

Під час зоозахисної акції на «Трипільському колі» також проводився благодійний розпродаж сувенірів на підтримку Притулку в с. Пирогів (околиці Києва), що належить МТЗТ «SOS».

Усього було зібрано 227 гривень, які буде використано на часткову оплату водопостачання Притулку в Пирогові (вода для Притулку коштує 250 гривень у тиждень).

Президент МТЗТ «SOS» Тамара Тарнавська дякує за співпрацю Спілці вільних журналістів «Природа над усе!», Громадській ініціативі «Люди за права тварин», «Об’єднаній веганській ініціативі», Національному екологічному центру України, а також усім небайдужим громадянам, які поставили свій підпис під зверненням.

Організатори фестивалю нагородили МТЗТ «SOS» почесною грамотою.

Не зайве зауважити, що збір підписів на захист тварин став пробним каменем на єднання, солідарність та взаєморозуміння розпорошеного українського зоозахисного руху. Так тримати й надалі!
Источник: http://maidan.org.ua/static/news/2009/1247658724.html

Распродажа в берлинском публичном доме: скидки велосипедистам

Один из публичных домов в германской столице предлагает скидки велосипедистам и клиентам, приезжающим на общественном транспорте.

Кризис не миновал и столь специфическую индустрию, как девушки по вызову. Берлинский публичный дом объявил кампанию по борьбе с кризисом и — заодно — с загрязнением окружающей среды.

Каждому, кто решится оставить свою машину дома и приедет за услугами девушек на велосипеде, будет сделана скидка в 5 евро. Это касается и клиентов, которые предъявят на входе билет на общественный транспорт или докажут иным образом, что приехали не на личном автомобиле.
Источник: http://www.zman.com/news/article.aspx?ArticleId=49454

Нам пощастило, що фосфор не потрапив у криниці і поверхневі води, — голова сільської ради Ожидова: 16 липня 2 роки після фосфорної катастрофи

Востаннє обстеження території села Ожидів Буського району на Львівщині, де два роки тому, 16 липня, сталася аварія потяга з фосфором, проводили у 2008 році. Цьогоріч обстежень не було. Про це Гал-info сьогодні, 15 липня, напередодні другої річниці аварії розповіла сільський голова Ожидова Олександра Шах.

На місці аварії, каже Олександра Шах, росте небачена досі трава. Дерева, попри прогноз науковців, не загинули, рясно цвіте липа. Сільський голова наголосила, що одразу після аварії люди боялися їсти городину, але тепер цей страх минув. «Нам ще пощастило, що вода йде в напрямку від нас а не до нас, інакше фосфор потрапив би у криниці і поверхневі води», — зазначила вона.

Село так і не визнали зоною екологічного лиха, відтак, жодних компенсацій від держави мешканці села не одержали. «Я знаю, що кілька людей індивідуально проходили медичне обстеження, подавали до суду на отримання компенсацій. Приїздили юристи зі Львова, пропонували людям судитися з державою, але для цього треба було обстеження пройти, подати чеки на пальне, продукти, які купували в дорозі. Але хіба хтось це зберіг, чи тоді хтось про це думав?», — розповіла Олександра Шах.

Два роки після катастрофи, за словами сільського голови, у селі не помітно різкого збільшення захворюваності: «Лише навесні цього року лікарі зафіксували збільшення легеневого вірусного захворювання у дітей. Але я не знаю, чи можна пов’язувати це з аварією».

За словами Олександри Шах, життя у селі триває, люди воліють не згадувати про аварію. «Добре, що все закінчилося», — додала вона.
Нагадаємо, 16 липня 2007 року, о 16.32 на залізничному перегоні Ожидів- Красне Львівської залізниці внаслідок аварії зійшли з колії 15 цистерн із жовтим фосфором (ємністю 15 тонн кожна), що прямували у складі 58 вагонів вантажного потягу N2005 за маршрутом ст. Аса (м. Джамбул, Республіка Казахстан) — ст. Олесна (Республіка Польща). Через розгерметизацію ємностей при контакті фосфору з повітрям зайнялося 6 цистерн. О 22.29 пожежу частково ліквідували. Їдка біла хмара, розміром 90 кв. м, поступово вкрила 14 довколишніх сіл (11 тис. населення). Майже 800 осіб евакуювали.

Під час ліквідації аварії за медичною допомогою звернулися 20 осіб. У тому числі, 7 рятувальників, 2 працівники дорожньо-патрульної служби, 11 мешканців сіл Ожидів та Кути, яких з опіками та отруєннями госпіталізовано до лікарень Буська та Львова.

Внаслідок сходження цистерн було пошкоджено 50 метрів залізничної колії, 3 опори та 100 метрів контактної лінії. Площа забруднення фосфором поверхні ґрунту в місці аварії становить близько 300 квадратних метрів.

17 липня отруйна хмара вийшла за межі Львівської області і потрапила у Волинську.

25 липня підняли останню цистерну на місці катастрофи в Ожидові.
Источник: http://www.galinfo.com.ua/news/society/53477.html

Комментарии»

No comments yet — be the first.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: