jump to navigation

Экологические новости за 10.07.09 Июль 10, 2009

Posted by klim75 in Экологические новости.
trackback

Жители поселка в Донецкой области просят регулярно проверять их жилища дозиметром

Жители поселка городского типа Бересток Константиновского района, около которого в прошлом году на полигоне промышленных отходов была ликвидирована чрезвычайная ситуация радиационного характера, просят, чтобы их жилье регулярно подвергали дозиметрическому контролю.

Об этом шла речь на сборе общины, в котором принимали участие представители Управления по делам ТЭБ и ЧС облгосадминистрации, Главного управления МЧС области, областной СЕС, сообщает пресс-служба Донецкой ОГА со ссылкой на центр пропаганды ГУ МЧС в Донецкой области.

Жители Берестка получили от специалистов развернутую информацию о состоянии как полигона, так и своего поселка. Сейчас никаких причин для обеспокоенности у крестьян нет, однако во время сбора выяснились бытовые проблемы поселка: отсутствие в населенном пункте аптеки, невозможность для людей преклонного возраста часто ездить в районную больницу к специалистам и прочее. Кроме того, напуганные чрезвычайной ситуацией, которая прошла, крестьяне хотели, чтобы не только полигон промышленных отходов и улицы, а и их жилье еще некоторое время регулярно подвергали дозиметрическому контролю. Все просьбы были внесены в протокол встречи для дальнейшего выполнения.

Общественная организация «Бересток», которая создана в селе, готова и в дальнейшем взаимодействовать с официальными структурами для того, чтобы жители небольшого села были более осведомлены о происходящих событиях вокруг полигона, и не имели лишних признаков волнения по состоянию экологии своей местности.
Источник: http://ostro.org/news/article-65666/

Чернігівщина дев’ята в Україні за кількістю лісів

Загальна площа земель лісового фонду в Чернігівській області станом на 01.01.2009 року становить 734 тис. га, у тому числі вкритих лісовою рослинністю — 659,3 тис. га. Це становить 20,7% від загальної площі області, та 9 місце по Україні. На півночі лісистість області становить від 24 до 45%, на півдні 8 — 17%. (Оптимальний відсоток лісистості для Полісся — 23%).

Веденням лісового господарства в області займаються 65 постійних лісокористувачів.

Вікова структура лісів області нерівномірна, в лісовому фонді молодняки займають 97,9 тис. га (14,8%), середньовікові насадження — 305,6 тис. га (46,3%), пристигаючі — 182,6 тис. га (26,2%), стиглі та перестійні — 72,2 тис. га (12,7%). Породний склад лісів складають: сосна — 57,8%, дуб — 15,3%, береза — 11,6%, інші деревні породи та чагарники — 15,3%.

Поділ лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок проведено лише в державних лісогосподарських підприємствах, підпорядкованих Чернігівському обласному управлінню лісового та мисливського господарства, а це площа більше 393 тис. га.

Лісовідновлення на території області проводиться на площах після суцільних рубок, створення нових лісів — на непридатних для сільськогосподарського використання землях. У 2008 році лісовідновлення проведено на площі 2734,9 га, лісорозведення — 846,6 га, залишено під природне поновлення 852,7 га. Загальна площа лісовідновних територій складає 4434,2 га.

На виконання вимог Указу Президента України від 04.11.2008 року N 995/2008 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень» за І півріччя 2009 року посаджено 2009,3 га лісових насаджень, висаджено 9305 шт. дерев вздовж автомобільних доріг.

Станом на 01.01.2009 року в Чернігівському обласному управлінні лісового та мисливського господарства перебуває на обліку 42,072 тис. га осередків шкідників та хвороб лісу.

Незважаючи на всі прийняті заходи протипожежної безпеки, площа лісових земель, пройдених пожежами у 2008 році, склала 858,75 га, з них верховими — 283,5 га. Збитки становлять майже 14 млн. грн. Це найбільша площа пожеж за останні 10 років. Основними причинами виникнення лісових пожеж є необережне поводження з вогнем та неконтрольовані сільгосппали.

З метою невиснажливого та раціонального використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області було розглянуто та погоджено ліміти на заготівлю другорядних лісових матеріалів (деревний сік) та здійснення побічних лісових користувань (заготівля грибів, ягід, лікарських рослин).

Для забезпечення належного протипожежного захисту лісів області, запобігання знищення народного багатства, «зелених легень» регіону Держуправлінням підготовлено розпорядження голови Чернігівської облдержадміністрації «Про заборону випалювання рослинності або її залишків та забезпечення протипожежних вимог на території лісового фонду в Чернігівській області».

Позитивним моментом лісокористування в області є проведення лісової сертифікації — оцінки відповідності системи ведення лісового господарства встановленим міжнародним вимогам щодо управління лісами та лісокористування на засадах сталого розвитку. Метою її проведення є забезпечення економічно, екологічно і соціально збалансованого ведення лісового господарства. На даний час лісова сертифікація проведена в 4 підприємствах (ДП «Добрянське лісове господарство», ДП «Городнянське лісове господарство», ДП «Холминське лісове господарство», ДП «Семенівське лісове господарство»).

В цілому стан лісокористування в Чернігівській області можна охарактеризувати як задовільний.

Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області
Источник: http://monitor.chernigov.net/arhiv-novin/chernigivschina-dev-yata-v-ukrayini-za-kilkistyu-lisiv-3.html

Городской займ: сколько, у кого, для чего?

Тамила ЧЕРНЕЦКАЯ «Слово»

Кому хочется жить взаймы? Никому, наверное, — ни отдельному гражданину, ни городу в целом. Но и у того, и у другого порой возникает потребность взять у кого-то в долг. А дальше — это уже беспокойство и волнения-пересуды всякие. Вспомним лишь, какую «волну погнало» по Одессе в 1997 году решение о выпуске муниципальных облигаций на сумму в 61 миллион гривен.

Но кажущийся тогда непосильным займ уже успешно погашен (за исключением небольшой суммы в 900 тысяч гривен, остающейся на не предъявленных облигациях), разговоры, стало быть, утихли, а вот все то, что благодаря привлеченным средствам было осуществлено в нашем динамически развивающемся городе, есть и будет.
И о судьбе последующих городских займов, внутренних и внешних, одесситам не следует особо беспокоиться. В этом заверил на состоявшейся днями пресс- конференции начальник Управления муниципальных займов и ценных бумаг Одесского городского совета Геннадий НЕЧАЕВСКИЙ. В частности, шла речь о внутреннем займе 2005 года (125 миллионов гривен), из которого к 2010 году осталось погасить всего пять миллионов и о внешнем займе 2007 года на сумму 50 миллионов швейцарских франков, окончательный срок погашения которого — 2012 год. Это много или мало? Ответ дают сравнения. Если, к примеру, на одного жителя Москвы в 2008 году долларовый долг составлял 1204, Киева — 315, то на каждого одессита он не превысил 43 долларов. Сравнения с другими украинскими городами-миллионниками тоже выигрышные — мы меньше залазим в долги, чем Харьков, Львов, Донецк, Днепропетровск. К тому же кредитный рейтинг Одессы по национальной шкале выше, чем у других городов и у страны в целом. По международной шкале он несколько снизился. Естественно, и нас коснулось резкое снижение кредитного рейтинга Украины в начале 2009 года. Но так или иначе — в глубокой долговой яме мы не сидим, а интересные инфраструктурные проекты запускали и запускаем. Взять, например, систему горэлектротранспорта, на усовершенствование которой планируется потратить 60 миллионов евро. Какие конкретные преимущества и удобства получат в итоге одесситы? Модернизацию трамвайных путей, станций, перекрестков, а также электроснабжение маршрутных линий, организованное регулирование дорожного движения с устройствами для приоритетного пропуска трамваев на перекрестках, корректировку технического обслуживания и ремонта нового подвижного состава, внедрение средств информации, связи для пассажиров и т.п. Большие цели преследует и когенерационный (когенерация — производство тепловой и электрической энергии) комплекс «Теплоснабжение города Одессы». Это, прежде всего, производство котельными как тепла, так и электроэнергии для собственных нужд. А также — повышение эффективности сжигания природного газа, уменьшение накладных расходов, обеспечение энергетической независимости предприятия. А в конечном итоге — это снижение себестоимости получаемого городом тепла, а следовательно, и уменьшение тарифов. Проект недешевый — 65 миллионов евро на него потребуется. Но, просчитав все его преимущества, трудно не согласиться с необходимостью таких затрат.
Актуальными задачами для нашего города являются и реконструкция аэропорта, и строительство мусороперерабатывающего завода, и многое другое. Ныне под особым вниманием находятся также проекты, связанные с дальнейшим функционированием станций биологической очистки — «Северная» и «Южная». Потратив на их осуществление около 15 миллионов евро и пригласив для этого солидную компанию, специализирующуюся на реализации инновационных технологий в энергетике и оказании услуг, связанных с действием Киотского протокола, можно достичь поразительных экологических и экономических результатов. Прежде всего — сократить на 180 тысяч тонн выбросы парниковых газов, предотвратить бактериологическое загрязнение грунтовых вод, улучшить состояние воздуха в районах, прилегающих к очистным сооружениям, и состояние моря в прибрежной зоне. Эти проекты, если взяться за них незамедлительно, можно осуществить за год-полтора.
Нужно ли все это Одессе и одесситам? Еще как нужно! Так что займов на такие цели бояться не надо. Тем более, что риск невелик, как показал опыт. Примечание редактора

Несмотря на, вроде бы, убедительные цифры и примеры, приведенные в статье, лично я совершенно не разделяю бодрого оптимизма автора данной публикации. Почему? Да хотя бы потому, что любой кредит — это очень рискованная «финансовая мышеловка», которая может совершенно неожиданно, в силу многих (в том числе и внешних) причин «захлопнуться» с весьма серьезными последствиями. (Нынешний кризис и страдания миллионов кредиторов по всему миру — убедительное тому подтверждение.) Это если коротко. А если подробно — это тема отдельного серьезного разговора.
Источник: http://www.slovo.odessa.ua/?id_news=81

КАНАЛІЗАЦІЯ ЯК НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ

Чи намагався хтось із поважних дослідників минулого — від батька історії Геродота до сучасних антропологів — бодай приблизно окреслити коло причин, через які за майже 40 тисяч років існування виду homo sapiens людина найчастіше передчасно розставалася з життям, достеменно не знаю. Ризикну припустити: далеко не останню сходинку у цьому сумному мартиролозі, безумовно, посяде… питна вода, яка, як відомо, є основою всього живого на цій планеті. Припустити, що неякісна питна вода здатна забрати не менше людських життів, ніж найжорстокіша війна, а то й більше, змушує вже цілком офіційна статистика міжнародних організацій. Погодьтеся, майже 2 мільйони (!) дітей, які вже у третьому тисячолітті щороку помирають від діареї, через вживання забрудненої нечистотами питної води, — це більш ніж переконливий аргумент на користь того, щоб якщо й не бити негайно на сполох, то принаймні задуматися над питанням, а що, власне, усі ми п’ємо.

«Зливали нечистоти прямо у Прут»

І якщо комусь може здатися, що мешканці відносно цивілізованої у цьому сенсі України знаходяться у кращому становищі порівняно з жителями африканського континенту чи тієї ж таки Індії, він глибоко помиляється. По- перше, Україна, на відміну від Африки, де значно більше джерел питної води, належить до країн з середнім рівнем забезпечення водою. Тих 50 мільярдів кубічних метрів водних ресурсів (у маловодні роки — не більше 30 мільярдів), що їх щороку дарують усім нам 63 тисячі річок і водотоків країни, тисяча водосховищ і 27 тисяч ставків, у тому числі майже 4,5 тисячі буковинських річок та струмків загальною довжиною 13 тисяч кілометрів — це лише 1000 кубічних метрів води на рік на кожного українця. Звісно — це не 58 кубометрів в Об’єднаних Арабських Еміратах, чи 10 — у Кувейті, але згідно з міжнародною класифікацією забезпечення водою — більш ніж середній показник. (Для порівняння: у Німеччині, Франції на кожного мешканця припадає 2,5 тисячі кубічних метрів води на рік, у Великобританії — 5 тисяч). До того ж левову частку води — майже 70 відсотків — для внутрішнього, так би мовити, вживання українці беруть саме з відкритих, а значить незахищених від усілякого роду забруднень, водоймищ. Наприклад, більшість буковинців, які користуються таким дивом цивілізації, як централізоване водопостачання, також вживають воду з Дністра та Пруту. Ну, а по-друге, з огляду на особливості соціально-економічного становища регіону, основним фактором такого забруднення залишаються не викиди промислових чи сільськогосподарських підприємств, а саме неочищені каналізаційні стоки.

Принаймні у найменшій Чернівецькій області найбільшої шкоди водоймам завдають саме несанкціоновані викиди нечистот, — запевнив кореспондента «Доби» помічник прокурора Чернівецької міжрайонної природоохоронної прокуратури Олег Сівак. І йдеться не лише про влаштовані на берегах Пруту стихійні сміттєзвалища, скотомогильники чи викиди вмісту неізольованих вигрібних ям із приватних будинків у води найближчого потічка, просто на вулицю або прилеглу територію. «Якщо взяти райони навкруги Чернівців — ніде каналізації немає, а все вивозили до нас або скидали на мамаївські поля — сусіду у криницю, — коментує ситуацію начальник ДКП «Чернівціводоканал» Дмитро Чикановський. — Додумалися вже до того, що зливали нечистоти прямо у Прут». І це попри те, зауважу, що централізоване вивезення 1 кубометра каналізаційних стоків у пункти прийому нечистот водоканалу коштує лише від 1 грн 45 копійок до 3 гривень. Проте мова наразі про інше. У більшості населених пунктів області — не те що селах чи селищах, навіть райцентрах про таке диво цивілізації, як очисні споруди для очищення стічних вод справді навіть не чули. А якщо й чули чи навіть бачили їх, то перебувають ці об’єкти у вкрай жалюгідному стані.

Здійснена фахівцями Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області у першому півріччі 2009 року перевірка 7 із 13 обласних підприємств житлово- комунального господарства, що мали би забезпечувати очистку стічних вод, засвідчила: на 4-х з них очисні споруди взагалі відсутні, а ті, що є, потребують значних капіталовкладень для негайної реконструкції. Як повідомила «Добі» начальник відділу екологічного контролю Ганна Білоус, наразі йдеться про підприємство «Комунальник» (м. Вижниця), міське комунальне підприємство м. Вашківці, Новоселицьке та Герцаївське виробничі управління ЖКГ. Наприклад, в одній лише Новоселиці з лютого по травень цього року у Прут скинули 116 тисяч 200 кубічних метрів неочищених зворотних вод. Понаднормовий скид забруднюючих речовин по окремих інгредієнтах, а також незначні перевищення наднормового скиду забруднюючих речовин, що призвело до забруднення Дністра та Совиці, зафіксували відповідно у Хотині та Кіцмані. Понаднормовий скид забруднюючих речовин з очисних споруд та через аварійні водовипуски зафіксували також на каналізаційних мережах, що експлуатуються ДКП «Чернівціводоканал». Не інакше, як позитивна терапевтична дія виставленої водоканалу претензії в сумі майже 7 тисяч гривень посприяла тому, що на останній за часом проведення прес-конференції його керівник Дмитро Чикановський зміг заявити: «Якщо говорити про очищення води, то у нас є висновок екологічних служб про те, що та вода, яку ми вже після використання скидаємо у річку Прут, є дуже якісною». Але це радше виняток, ніж правило. Бо якщо навіть на тих водоочисних спорудах, які ще якось працюють, зафіксовано таку кількість порушень, то що казати про решту населених пунктів, де їх просто немає? Додавши до цього сухого переліку, який мало про що говорить нефахівцеві, те, що лише 1 літр стічних вод забруднює, щонайменше, 8 літрів прісної води з поверхневих вододжерел, кожен зможе самотужки полічити, якої шкоди завдали воді вже згаданих 116 тисяч 200 кубічних метрів неочищених зворотних вод, скинутих у Прут тільки в Новоселиці. Чи випадає після цього дивуватися, що тривалість життя українців значно менша, ніж у громадян більшості цивілізованих країн Європи?

10 хвилин, які можуть врятувати дітей

Щоправда, незважаючи на цю сумну статистику, і найбільші виробники питної води, зокрема, ДКП «Чернівціводоканал», і контролюючі інстанції в один голос запевняють: вода, що централізовано подається до осель буковинців, як за мікробіологічними, так і за санітарно-хімічними показниками — цілком придатна до вживання. (Про те, з якими потугами воду доводять до придатного для безпечного вживання стану, а також дещо про морально застарілі параметри оцінювання її якості в Україні «Доба» докладно розповідала у матеріалі «Пити чи бути» N 13 від 9 квітня 2009 р.). Наприклад, фахівці Чернівецької міськСЕС, попри окремі зауваження, щороку констатують зниження рівня загальної захворюваності чернівчан на гострі кишкові інфекції нерозшифрованої етіології та вірусний гепатит «А» тощо. Позитивну динаміку медики напряму пов’язують саме з підвищенням якості питної води, яку централізовано споживають більшість чернівчан. Щобільше, як повідомило одне з регіональних інтернет-видань з посиланням на прес-службу Міністерства охорони здоров’я України, майже 10 тисяч обстежень водопровідних споруд, здійснених службами СЕС з початку нинішнього року по всій Україні, засвідчили найменшу кількість порушень протиепідемічного режиму саме у Чернівецькій області та місті Києві.

І хоча з’ясувати, яке покарання, окрім докорів власного сумління, чекає на гіпотетично несумлінного лаборанта, який підтасував результати перевірки, авторові цих рядків з’ясувати так і не вдалося, залишається сподіватися, що оголошені результати все-таки відповідають дійсності. А те, що питання актуальне, засвідчує ситуація кількарічної давнини, коли працівники обласної гідрометеослужби необачно оприлюднили результати обстеження забраних проб води з річок Прут (нижче Чернівців) і Сірет, згідно з якими вміст деяких шкідливих речовин у річках значно перевищував допустимі норми, зокрема токсичної міді — у 200 разів. Яких лише аргументів не використовували тоді відповідальні чиновники, щоб угамувати тривожний переполох, здійнятий з цього приводу обласними ЗМІ. У хід пішло все: від допущених при виведенні цифр помилок — до нібито неправомірного використання нормативів, придатних хіба що для оцінки якості води рибогосподарських водойм. У Пруті ж рибу вже давно не відтворюють, а тому підходити до неї з завищеними вимогами якості безпідставно, — заспокоювали тоді громадськість «фахівці».

Власне, саме ця остання обставина змушує задуматися над тим, чи не пора окрім запровадження нових державних стандартів якості питної води, замість затвердженого ще 1982 року ГОСТу 2874 та інших нормативно-правових документів, що регулюють це питання, також змінити саму методику проведення лабораторного аналізу питної води. Бо чому так виходить, що рибі — смерть, а чернівчанину — саме пити, переконливо пояснити навряд чи хтось зможе? А ще, перед забором води для дослідження, напевно, варто не давати їй упродовж 10 хвилин вільно стікати з крана в контрольній точці, як це зараз роблять санепідеміологи, подекуди ще й обпалюючи такий кран вогнем. Адже пересічні споживачі такого в житті не роблять. Можливо, тоді і результати обстежень виявилися б не такими оптимістичними. А там, дивись, і загадкові епідемії, що масово «косили» дітей у чернівецьких садочках, більше ніколи б не повторилися. У будь-якому випадку, з логіки відповіді головного інженера ДКП «Чернівціводоканал» Володимира Ботнаря на запитання про долю чернівецьких колонок, які одночасно є також контрольними точками забору води для лабораторних обстежень її якості, випливає, що на підприємстві до такого революційного нововведення ще не готові. «Взяти воду з кожного дому і квартири — це санітарно неправильно. Там є застій, люди у відпустках, у садочках в суботу-неділю не працюють, тому колонки є контрольними точками», — аргументував він свою позицію. З огляду на це, електронним та друкованим ЗМІ давно слід поміркувати про запровадження окремих програм або розділів із докладною інформацією про якість питної води. Щось на кшталт традиційного прогнозу погоди. Наразі відсутність побутової інформації про погоду — це лише загроза намокнути під дощем, натомість брак достовірної інформації про якість питної води може мати значно сумніші наслідки. І сумний жарт «не пий водичку — козенятком станеш» не такий вже неймовірний у цьому випадку .

Добре, що хоч применшити рівень забрудненості поверхневих вод у річках Дністер, Прут чи Сірет, з огляду на їх транскордонний характер, в умовах глобалізованого світу, справді усе складніше. Що, безумовно, не може не тішити, позаяк саме з них доводиться пити воду. Наприклад, лише тиждень тому, 1 липня, на р. Прут у с. Тарасівці Новоселицького району відбулась чергова зустріч робочої групи з питань охорони якості прикордонних вод з Румунією на р. Прут, в якій взяли участь представники Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області та Сучавського управління водного господарства (Румунія). Відповідно до міжнародних договорів контроль якості води в річці Прут проводиться відділом інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції в Чернівецькій області та лабораторіями Сучавського і Ботошанського управлінь водного господарства (Румунія). Хімічний аналіз води проводиться з 32 показників, які можна поділити на кілька груп: кисневого режиму, біогенні елементи, мінералізація, специфічні токсичні речовини — поверхнево-активні речовини, нафтопродукти, метали (в тому числі і важкі). Щорічно також проводяться зустрічі експертів у лабораторіях сторін. На них обговорюються питання проведення аналізів забруднюючих речовин, звіряються методики їх проведення. Під час вже згаданої зустрічі, у відповідності з міжнародними договорами, відбувся обмін бюлетенями якості води в р. Прут за результатами попереднього відбору (16 червня) та спільний відбір проб води для подальших досліджень.
Незважаючи на те, що аналізи проводились в різних лабораторіях, виконувались на різному обладнанні та за різними методиками, результати досліджень збіглися. Перевищень гранично допустимих концентрацій у визначених показниках не виявлено. Варто також зауважити, що за весь час спостережень аварійних забруднень та значних перевищень гранично допустимих концентрацій по окремих показниках не спостерігалось.

Меню майбутнього: борщ з пральним порошком чи чай із засобом для миття посуду

Як довго вода витримуватиме здійснювану над нею людьми наругу й демонструватиме здатність до самоочищення — залишається лише здогадуватися. Проте вже зараз з усією впевненістю можна припускати: тим, хто дочекається наслідків жорстокого експерименту над водою, можна лише поспівчувати. Адже попри те, що Земля на 70 відсотків складається саме з води, на придатну до вживання — прісну воду — припадає не більше 1 відсотка. Любителів гострих відчуттів, які прагнуть пізнати, що значить жити у світі без чистої води, відсилаю до фантастичної дилогії британської нобеліантки 2007 року Доріс Лессінг. Фантазії цієї літньої письменниці можна було б тільки подивуватися, якби змальований нею світ людей майбутнього, змушених жити за умови відсутності достатньої кількості чистої питної води, виглядав бодай трішечки, але менш переконливо. До слова, на Буковині вже зараз всерйоз розробляють туристичні маршрути, об’єктами яких є… джерела чистої води. Як, наприклад, у селі Біла, що поблизу Чернівців. Зношеність обладнання — основних фондів комунального господарства області, що використовується для надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення, що складає майже 65 відсотків, аварійність понад 30 відсотків з майже 450 кілометрів (крім сільської місцевості) каналізаційних мереж краю, врешті амортизаційний знос 45 відсотків насосно-силового обладнання на каналізаційних насосних станціях — недвозначно засвідчує: без вживання надзвичайних заходів, змальований у романах світ вже зовсім скоро може стати реальністю.

Звісно, стверджувати, що на Буковині не ремонтують і не реконструюють старі очисні каналізаційні та водопровідні споруди як у Кіцмані чи Хотині, каналізаційні насосні станції, як у Глибокій, на водогоні «Дністер- Чернівці» чи Путилі, врешті, не будують нові каналізаційні дюкери та колектори, як у Чернівцях чи Заставні. Проте наскільки цього замало, засвідчують лише дві цифри. На виконання Комплексної програми «Питна вода Чернівецької області до 2020 року», починаючи з 2006 року з різних джерел передбачалося виділити майже 250 мільйонів гривень, реально ж станом на І-й квартал 2009 року передбачені програмою роботи було профінансовано лише… на 17 мільйонів. А якщо до цього додати, що на каналізування одних Чернівців потрібно ще майже 180 мільйонів, то коментарі, як кажуть, зайві.

Але даремно ті, від кого залежить ухвалення відповідних рішень та виділення коштів на будівництво каналізації та очисних станцій, сподіваються, що їх врятують особисті свердловини підземної води чи багатоступеневі очисні побутові фільтри. Перші — також задіяні у природному коловороті води, а другі — очищаючи воду від шкідливих домішок одного виду натомість забруднюють її іншими. Наприклад, тим таки натрієм, особливо шкідливим для дітей першого року життя. Відтак саме загроза власному існуванню та майбутньому своїх дітей може стати тим стимулом, як не парадоксально це прозвучить, здатним об’єднати ментально і матеріально розділених громадян країни для відвернення неминучої катастрофи. Очевидно, що так само жорсткішим мало би бути покарання за навмисне забруднення відкритих водойм неочищеними стічними водами. Бо хіба 102, 136 чи навіть 255 гривень штрафу, які заплатили цього року головний інженер «Хотинтепломережі» та майстер очисних споруд Кіцманського виробничого управління ЖКГ, або ж відповідальна за охорону природи ДКП «Чернівціводоканал» чи головний інженер Новоселицького виробничого управління ЖКГ, адекватні завданій навколишньому середовищу шкоді? Врешті, претензії, що їх виставляють підприємствам на відшкодування збитків за скидання неочищеної води в ріки, також мали би бути значно більшими.

Спускаючи щоранку воду з туалетного бачка, зливаючи у каналізацію щедро заправлену різноманітними пральними порошками, відбілювачами чи шампунями щойно використану під час прання чи миття голови воду, врешті змиваючи з посуду вкотре розрекламований усіма телеканалами засіб для миття чи чищення посуду — слід не забувати одне: усе це рано чи пізно, але неодмінно повернеться до кожного з нас з водопровідного крана, батьківської криниці, міських колонок чи бюветів. Тож чи не вийде так, що життя, зародившись у воді, від неї ж таки й загине?
Источник: http://www.doba.cv.ua/index.php?all=8

Комментарии»

No comments yet — be the first.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: